КОБРИНСЬКА (дівоче прізв. — Озаркевич) Наталія Іванівна (літ. псевдоніми і криптоніми — Н.К., Наталія з Озаркевичів, К., Заркевич О., Струтинська Анна та ін.; 08.06.1855—22.01.1920) — письменниця, громад. діячка, зачинателька жін. руху в Галичині (див. також Жіночий рух в Україні). Н. в с. Белелуя (нині село Снятинського р-ну Івано-Франк. обл.) в сім’ї священика, депутата австрійс. парламенту. Освіту здобула самотужки. В 1880—90-х рр. стала однією з ініціаторок феміністичного руху в Зх. Україні. 1884 організувала в Станіславі (нині м. Івано-Франківськ) «Товариство руських женщин». 1891 скликала в м. Стрий перше жін. віче (див. Віче), де розглядалося питання організації дитячих садків. Видала два жін. альманахи: «Перший вінок» (1887; разом з Оленою Пчілкою) та «Наша доля» (1893—96, вип. 1—3). Почала друкуватися з 1883. Осн. збірки оповідань: «Ядзя і Катруся» (1890), «Дух часу» (1898), «Казки» (1904) та ін. оповідання. У своїй літ. творчості, як і в громад. діяльності, гол. увагу приділяла висвітленню трагічної долі жінки, її залежності від станової моралі. Змалювала два протилежні світи — галицького зубожілого
Н.І. Кобринська.
374 КОБРИНСЬКИЙ
села та пересиченого панства («Ядзя і Катруся»), показала пробудження нац. свідомості («Виборець»), нар. звичаї та вірування («Рожа», «Чортище»), події та страхіття Першої світової війни («Полишений», «Свічка горить», «Каліка», «На цвинтарі»). Авторка низки публіцистичних статей з питань жін. руху та літературних розвідок. П. в м. Болехів. Літ.: Дучимінська О.О. Наталія Кобринська як феміністка. Коломия, 1934; Баб’як П.Г. Наталя Кобринська. 1855—1920. Бібліографічний покажчик. Львів, 1967; Кріль К.А., Денисюк І.О. Наталія Кобринська: штрихи до портрета. «Радянське літературознавство», 1980, № 6. В.І. Кізченко.
лення і розвиток. К., 1989; Митці України: Енциклопедичний довідник. К., 1992; ЕУ, т. 3. Львів, 1994; Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. Г.Г. Денисенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОБРИНСЬКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
