КЛЯЧКІВСЬКИЙ Роман-Дмитро (псевдоніми — Охрім, Панас Мосур, Клим Савур, Омелян Кримський, Блонд; 1911—12. 11.1944) — військ. діяч, чл. Організації українських націоналістів (б) (від 1940). Н. в м. Збараж. Політв’язень польс. тюрем (1937) та більшовицьких в’язниць (1940— 41). Обласний провідник юнацтва ОУН Станіславівщини (1939—40). Провідник м. Львів (1941), організатор повстанських загонів ОУН(б) 1943, крайовий провідник Пд.-зх. укр. земель
358 КМЕТ
(січ. 1943 — листоп. 1944), чл. Проводу ОУН, організатор і перший командир Української повстанської армії (1943). Після призначення головкомом УПА Т.Чупринки (див. Р.Шухевич) К. 26 січ. 1944 у званні майора очолив УПА-Північ. Член Гол. військ. штабу УПА. Загинув у бою з військами НКВС біля Орлівських хуторів Клеванського (нині у складі Рівненського) р-ну Рівнен. обл. Посмертно підвищений у званні до полковника УПА. Літ.: Літопис УПА. т. 3. Чорний ліс. Торонто, 1978; Скорупський М. Туди, де бій за волю. Лондон—Париж, 1989; Верига В. Втрати ОУН в часи другої світової війни. Торонто, 1991. О.Є. Лисенко.
КМЕТ — знатний воїн, дружинник. Слово трапляється в пам’ятках південно- та західнослов’ян. походження («Закон судный людєм» та ін.). Уже в 11—12 ст. було запозичене давньорус. мовою і виступає як збірне («кметье», «кметьство», «кмети») у літописах та «Слові о полку Ігоревім» на означення воїнів. Літ.: Словарь древнерусского языка XI—XVII вв., вып. 7. М., 1980. Т.Л. Вілкул.
пд.-сх. кордонів д-ви, був проти конфронтації з Османською імперією. Перебував у перманентному конфлікті зі своїм родичем — гетьманом Я.Тарновським. По 1538 як останній у роду зосередив у своїх руках усі маєтності Кміт і жив у Перемишлі (нині м. Пшемисль, Польща), а згодом — у вишницькому замкові, з князівським розмахом. К. мав широке коло культ. зацікавлень. При його дворі знаходили притулок багато гуманістів: С.Оріховський, М.Бєльський, Я.Прилуцький, М.Кровицький, Ю.Тестандер (Зіммерман), Ш.Маріціуш, К.Яницький, В.Дембінський. Спілкувався К. і з численними вченими з-за кордону. Замовив для власного вжитку переписати хроніку Я.Длугоша. Політ. і культ. діяльність К. мала значне відлуння в «руських» землях Корони Польської, особливо на Перемишлянщині. Літ.: Barycz H. Kulturalna dzia»alnoСƒ Piotra Kmity. PrzemyСl, 1924; Trawka R. Kmitowe. «Studium kariery politycznej i spo»ecznej w p\пnoСredniowiecznej Polsce». Krak\w, 2005. Д.С. Вирський.
Уперше рукопис М.Костомарова опублікований 1918: В.Семевським (цитування) рос. мовою в ж. «Голос минувшего», а П.Зайцевим укр. мовою в ж. «Наше минуле». У наступні роки його видання були здійснені: М.Возняком (Львів, 1921), Л.Білецьким (Прага, 1942); Л.Янківським (Авсбург, 1947), Ж.Люціані (Париж, 1956; франц. та укр. мовами). Окремо «Закон Божий» (Книга буття українського народу) перевиданий (передмова й упорядкування І.Глизя) 1990. Його текст міститься у 3-томному виданні документів слідчої справи Третього відділу Власної його імператорської величності канцелярії «Кирило-Мефодіївське товариство» (К., 1990, т. 1). І.І. Глизь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КЛЯЧКІВСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
