КЛІОМЕТРІЯ, кліометрика (від грец. Kлейю — у давньогрец. міфології одна з дев’яти муз, покровителька героїчної пісні, пізніше — історії, та грец. мЭфспн — міра) — напрям в економічних, істор., демографічних, соціологічних та політологічних дослідженнях, пов’язаний з аналізом за допомогою мат. методів, інформаційних технологій та відповідних інструментів різного роду емпіричних щодо цих досліджень джерел історичних, переважно нової та новітньої історії. Започаткована в 50—60-х рр. 20 ст. як напрям «нової економічної історії», що вивчає історію економіки, у т. ч. альтернативних версій розвитку економіки в минулому, за допомогою теор. екон. інструментарію, кількісних методів мат. аналізу, статистичного та гіпотетичного моделювання. Її засновниками вважаються амер. дослідники Р.Фогель та Д.Норт, упродовж 1960—70-х рр. вони опублікували низку екон. праць, в яких переглянули усталені уявлення про чинники екон. підйомів та спадів у США кін. 19 ст. Подальший її розвиток був пов’язаний з творчістю, зокрема, Л.Девіса, С.Енгермана, Дж.Уолліса, Е.Ріглі, Р.Шефілда. 1993 Р.Фогель і Дж.Елтон отримали Нобелівську премію за розвиток
К. та використання кількісних методів в історії економіки. Нині К. визнано міждисциплінарною галуззю наук. досліджень, яка дає змогу за допомогою коректних кількісних оцінок масових явищ, зафіксованих у джерелах, по-новому досліджувати істор. процеси, зокрема тенденції еволюції госп. систем і траєкторії динаміки екон. процесів. В Україні центром розвитку істор. К. як підсистеми джерелознавства (див. Джерелознавство історичне) стала н.-д. лабораторія комп’ютерних технологій істор. досліджень у Дніпроп. унті на чолі з В.Підгаєвським. Можливості результативного застосування комп’ютерних технологій і мат. методів аналізу ретроспективної інформації за базисними системами ознак щодо вивчення писемних джерел і рукописних книг (кодексів), історико-біографічних і бібліографічних джерел під час створення електронних ресурсів були доведені наприкінці 80 — поч. 90-х рр. 20 ст. у Бібліотеці національній України імені В.І. Вернадського (Л.Дубровіна, В.Ясулайтіс, В.Чишко, О.Яценко, В.Попик, Л.Костенко, В.Омельчук, О.Іванова) та в Інституті українознавства імені І.Крип’якевича НАН України (Я.Ісаєвич), щодо муз. джерел аналогічні дослідження проводилися, зокрема, у Львів. консерваторії (Ю.Ясиновський). Від 1990-х рр. реалізується Держ. програма «Архівна та рукописна україніка», що включає розробку системи пошуку, опрацювання та зберігання архів. інформації (Г.Боряк, С.Гриша, О.Сохань, Л.Лозниця та ін.). Питання про межі «доцільності» використання методів К. в істор. дослідженнях залишається відкритим. Так, прибічники якнайширшого застосування формально-логічних концепцій у галузі всесвітньої історії намагаються, зокрема, «спростувати» здобутки попередньої історичної науки, пропонують ідеї глобальної нової хронології історії та нової «теорії хронологічних зрушень». Ці намагання викликають ґрунтовну критику з боку «класичних» істориків (Є.Голубцова, З.Удальцова, Б.Рибаков, Б.Литвак, С.Шмідт, В.Янін та ін.), а також спеціалістів у галузі мате-
матики й астрономії (С.Новіков, Ю.Єфремов), які звертають увагу на те, що для того, аби не порушувати усталені методологічні принципи істор. науки, які засвідчили свою ефективність і продуктивність у реальних здобутках істор. науки, засоби К. мають використовуватися в комплексі з цими методами і лише як допоміжні інструменти істор. науки. Багато економістів також зазначають, що позитивні результати квантифікації (від лат. quantitas — кількість; «переведення» досліджуваного матеріалу в кількісні показники) у дослідженнях з економічної історії можливі лише в тих випадках, коли емпіричний матеріал масових екон. та стат. джерел (переважно періоду нової і новітньої історії) дійсно дає змогу проводити повноцінний вірогіднісний аналіз (Дж.Тош, М.Довбенко, В.Бовикін та ін.). У сфері вивчення давніх джерел інформаційні технології є ефективними при створенні пошукових баз даних, однак змістовні інтерпретації самих джерел є результативними лише в рамках класичних концепцій. Літ.: Fogel R.W., Elton G.R. Wich Road to the Past?: Two Views of History. New Hawen — London, 1983; Ковальченко И.Д. Место количественных методов в исторических исследованиях. В кн.: Историческая наука. Вопросы методологии. М., 1986; История и компьютер: Новые информационные технологии в исторических исследованиях и образовании. Ст. Катгаринен, 1993; Уильямсон С. История клиометрики в США. В кн.: Экономическая история. Обозрения, вып. 1. М., 1996; Ломова С.А. Экономическая история и клиометрика: самоидентификация направлений в России и за рубежом. «Новая и новейшая история», 1997, № 5; Святець Ю.А., Доорн П.К. Кліометрика, ч. 1. Дніпропетровськ, 1998; Бовыкин В.И. Проблемы изучения исторической информации. «Информационный бюллетень Ассоциации “История и компьютер”» (М.), 1998, № 23; Тодоров Ю. Клиометрия. София, 2000; Тош Дж. Стремление к истине. Как овладеть мастерством историка. М., 2000; Бородкин Л.И. Клиометрия: pro et contra (виртуальный диалог). В кн.: Экономическая история. Обозрение, вып. 7. М., 2001; Литвак Б.Г. Парадоксы российской историографии на переломе эпох. СПб., 2002; Шмидт С.О. «Феномен Фоменко» в контексте изучения современного общественного сознания. «Историче-
ские записки», 2003, № 6; Довбенко М. Клиометрия в экономическом исследовании. «Экономика Украины», 2005, № 11. Л.А. Дубровіна.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КЛІОМЕТРІЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
