КЛИМЕНКО Іван Євдокимович (09.09.1891—26.11.1937) — рад. держ. діяч. Н. в с. Рівчак (нині с. Рівчак-Степанівка Носівського р-ну Черніг. обл.) в родині селянина. Закінчив земську сільс. школу, працював складальником у друкарні. Від 1912 — член РСДРП(б)—ВКП(б). Відбув 2 роки ув’язнення і 4 роки заслання за революц. діяльність. У трав. 1917 вернувся до Києва, був секретарем Київ. профспілки друкарів, чл. міськ. ради робітн. депутатів, Центр. ради фабричнозаводських к-тів, брав участь у
Клименко П.В. «Цехи на Україні». Т. 1, вип. 1. К., 1929. Титульний аркуш.
вицького р-ну Черніг. обл.). 1899—1907 навч. спочатку в земській школі, потім у Ніжинській г-зії. 1907—08 навч. на екон. відні Політех. ін-ту (у м. Санкт-Петербург), 1908—12 — на істор. від-ні історико-філол. ф-ту Київ. ун-ту. 1912—14 працював у Київ. центр. архіві, 1914—18 — проф., стипендіат Київ. ун-ту. 1915—16 працював у Москві. 1917—18 склав магістерські іспити. 1918 — професор Київ. археол. ін-ту, 1918—19 — проф. Кам’янець-Подільського ун-ту, 1920—23 — Кам’янець-Подільського ін-ту нар. освіти. В період Директорії очолював Комітет охорони пам’яток старовини і мистецтва у Кам’янці-Подільському. У жовтні 1921 був заарештований ВУЧК. 1922—23 — кер. Кам’янецьПодільської науково-дослідної кафедри Поділля, 1923 — чл. Київської науково-дослідної кафедри історії України, очолюваної акад. М.Василенком, 1925—30 — дійсний чл. Науково-дослідної кафедри історії України при ВУАН, створеної та очолюваної акад. М.Грушевським. Співробітник Археогр. комісії ВУАН (1924—33) та Археогр. комісії Центр. архів. управління УСРР (1931—32). 1932—33 — зав. від. феодалізму Всеукр. істор. музею ім. Т.Шевченка (нині Національний музей історії України). Звільнений з роботи 1933. 19 трав. 1938 заарештований НКВС УРСР. 5 берез. 1939 засуджений Воєн. трибуналом Київ. військ. округу до 6-ти років позбавлення волі та поразки у правах на 3 роки. Покарання відбував у Красноярському краї (нині РФ). Звільнений 1943. Після війни проживав у будинку для престарілих у смт Козелець. Покінчив життя самогубством. Реабілітований 1959. Досліджував історію цехів в Україні та історію укр. міст. Автор бл. 50 праць, у т. ч. «Западнорусские цехи ХVI—ХVIII вв.» (К., 1914), «Графіка шрифту в Острозькій біблії» (Українська книга ХVI—ХVIII ст. К., 1926), «Місто і територія на Україні за часів Гетьманщини (1654—1767 рр.)» («Записки історично-філологічного відділу ВУАН», 1926, кн. 7/8), «Цехи на Україні, т. 1, вип. 1: Суспільно-правні елементи цехової організації» (К., 1929).
Архів К. зберігається в Ін-ті архівознавства НБУВ. Літ.: Компан О., Суслопаров М. До 80-річчя з дня народження П. В. Клименка. «УІЖ», 1967, № 6; Дивний І. Український історик Пилип Клименко (1887—1955): Документальний біографічний нарис. В кн.: Наукові записки Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського: Збірник праць молодих вчених та аспірантів, т. 1. К., 1996; Матяш І.Б. Особа в українській архівістиці. Біографічні нариси. К., 2001; Волкотруб Г. Життя та творчість П.В. Клименка у працях українських та зарубіжних дослідників. В кн.: Студії з архівної справи та документознавства, т. 12, 2004. О.В. Юркова.
349 КЛИМЕНТ
Климент I Римський. Мозаїка Софійського собору у м. Київ. 11 ст.
Саме на це посилався черніг. єпископ Онуфрій на Київському церковному соборі 1147, обґрунтовуючи право місц. ієрархів самостійно обирати кандидата на київ. митрополичу кафедру (див. Київські ієрархи). Літ.: Франко І. Святий Климент у Корсуні. Причинок до історії старохристиянської легенди. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 34. К., 1981; Верещагіна Н.В. Перші загальнодержавні культи святих Климента і Миколая та їх відтворення у пам’ятках історії і культури Київської Русі. Автореф. дис. ... канд. істор. н. К., 1999. В.М. Ричка.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Клименко Іван Євдокимович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
