КЛАСИЦИЗМ (від. лат. classicus — зразковий, взірцевий) — худож. стиль та естетичний напрям у європ. мист-ві й літ. 17 — поч. 19 ст., що характеризується своєрідним поверненням до естетичних норм і зразків антич. літ. та мист-ва (див. Античність). Худож. принципи К. розвивались у взаємодії з естетикою Відродження та бароко. Продовжуючи в цілому їхні традиції (глибока пошана антич. ідеалів рівноваги та міри, віра в могутність людського розуму), був одночасно їхньою антитезою, оскільки тяжів до довершеності форм (див. Культура). Разом із втратою характерних для попередніх культ. епох почуттів, зокрема пориву, втрачено й естетичне переживання світу саме як гармонійного цілого. Для мистецької теми К. притаманні конфлікт особистого почуття й громадян. обов’язку, перемога раціонального начала над стихією людських пристрастей. Класицизм в архітектурі —це принципи симетричної основи композиції будівель, геометрично чіткого й зручного планування приміщень, широкого застосування ордера (франц. ordre, від лат. ordo — порядок, наказ; в архітектурі — один з видів композиції, що складається з вертикальних — типу колон — і горизонтальних, з’єднувальних з дахом, частин). Його провідний напрям — містобуд-во. Ідеї К. в
Одна з пам’яток класицизму. Церква Різдва Христового в Києві. Архітектор А. Меленський. 1810— 1814. Зруйнована 1935. Відновлена 2004. Фото початку 20 ст.
арх-рі зародились у 2-й пол. 16 ст., вони беруть початок з теорії буд-ва А.Палладіо, а також архіт. трактатів Дж. да Віньоли і С.Серліо, у 17 ст. їх розвинув у своїх тв. Дж.-П.Беллорі, вони були виражені також в естетичних нормативах, розроблених академіками болонської школи. В цілісну стильову систему К. оформився у Франції в період абсолютизму (17 ст.). Принципи франц. К. особливо виразні у творчості архіт.академістів — К.Перро (сх. фасад Лувра) і Ф.Блонделя (брама СенДені). У 18 ст. цей стиль поширився в інших країнах Європи. На кін. 18 — поч. 19 ст. припадає розквіт рос. К. (І.Баженов, М.Казаков, І.Старов, А.Вороніхін, Ж.Тома де Томон, К.Россі, Д.Жілярді та ін.). В укр. архітектуру він увійшов під впливом рос. класичної школи. В складанні проектів планування міст на укр. землях брали участь архітектори І.Старов, М.Казаков, Дж.Кваренгі. У стилі К. створені: парки «Софіївка» в Умані (1796— 1805) та «Олександрія» в Білій Церкві (1797—1829); Успенський собор у Харкові (1824—33, архіт. Є.Васильєв); будинок Ніжинського ліцею (1824, архіт. А.Руска); будинок Київ. ун-ту (1837—43, архіт. В.Беретті; див. Беретті); ратуша у Львові (1827—35, архітектори Ю.Марков, Ф.Третель) та ін. У дусі К. працював київ. архіт. А.Меленський, який розробляв ген. план забудови Києва; здійснив забудову Подолу після пожежі 1811, створив ансамбль будинків нової адм. площі на Печерську, Контрактовий будинок, церкви Миколи Доброго і Різдва Христового, церкву-ротонду на Аскольдовій могилі. Класицизм у літературі. Уперше він виявився в неолат. літ. 15—16 ст. (Дж.Понтано, А.Поліціано, Й.Секундус, К.Цельтіс, Я.Панноній та ін.), яка культивувала жанри класичної поезії. У Франції новий стиль з рисами К. розвивав у своїх одах Ф.Малерба (1555—1628), а найвищого розквіту досяг у трагедіях П.Корнеля (1606—84) і Ж.Расіна (1639— 99) та в комедіях Ж.-Б.Мольєра (1622—73). Теор. положення літературного К. виклав Н.Буало (1636—1710) в дидактичній поемі «Мистецтво поетичне» (1674). Під впливом франц. літ. 17—18 ст. К. поширився в літ. колах ін.
європ. країн: нім. (Й.-К.Готшед та його прибічники), англ. (А.Поп, Дж.Аддісон, Дж.Драйден), італ. (В.Альф’єрі), рос. (кн. А.Кантемір, О.Сумароков, М.Ломоносов, Г.Державін). В укр. літ. він не переріс у худож. систему. Деякі його елементи є у тв. педагогів та вихованців Києво-Могилянської академії, зокрема Феофана Прокоповича, у шкільних поетиках, шкільній драмі, панегіричній поезії, а також у тв. І.Котляревського, П.Гулака-Артемовського та Г.Квітки-Основ’яненка. Класицизм в образотворчому мистецтві охоплює період із 17 ст. до 1-ї третини 19 ст. На першому етапі свого поступу в кожній з країн, де він поширювався, набував різного характеру й розвивав передові ідеї свого часу (гуманізм, громадян. доблесть, патріотичний обов’язок перед вітчизною, волелюбність). Пізніше, будучи затвердженим як офіц. напрям академіями мист-в, він перетворився на шаблон і почав гальмувати розвиток образотворчого мист-ва. Відомими його представниками були: Н.Пуссен і Ж.Л.Давід (Франція), А.-Р.Менгс (Німеччина), А.Канова (Італія), І.П.Мартос (Росія). В укр. мистві він набув поширення в розписах будівель, творенні іконостасів і скульптур. Так, в стилі К. розписані палаци в с. Хотінь (нині с-ще міськ. типу Сум. р-ну Сум. обл.) та в Батурині. Риси К. є в живописі Андріївської церкви в Києві, в іконостасах собору Різдва Пресвятої Богородиці у Козельці та Почепського СвятоВоскресенського собору (обидві будови були закладені К.Розумовським). Своєрідно поєднував принципи К. з давніми укр. малярськими традиціями В.Боровиковський (1757—1825). У стилі К. І.П.Мартос створив пам’ятники А.Рішельє в Одесі та кн. Г.Потьомкіну в Херсоні. У Львові в цьому стилі працювали скульптори Г.Вітвер і А.Шімзер. Класицизм у музиці. В завершеному вигляді сформувався у 17 ст. у франц. театрі (композитор Ж.-Б.Люллі). Новий етап у його поступові був пов’язаний з епохою Просвітництва (див. Просвітництва доба). Найвизначнішим представником К. в оперному мист-ві вважається К.В.Глюк. Найвища стадія розвит-
ку К. пов’язана з творчістю композиторів Віденської класичної школи — Ф.-Й.Гайдна, В.-А.Моцарта і Л. ван Бетховена. Риси К. є у творах укр. композиторів М.Березовського та Д.Бортнянського. Класицизм у театральному мистецтві виник у кількох європ. країнах на поч. 17 ст. Найбільшого розвитку набув у Франції (Г.Мондорі, Флорідор, Т.Дюпарк, А.-Л.Лекен, Клерон). Найвизначнішими його представниками в ін. країнах були: в Німеччині — Ф.К.Нейбер, в Англії — Т.Беттертон і Дж.-Ф.Кембл, у Росії — Ф.Волков, І.Дмитрієвський, Т.Троєпольська, П.Плавильщиков та ін. В укр. театральному мист-ві риси К. притаманні шкільним виставам 17—18 ст. Літ.: Французькі класики ХVII століття Х.—К., 1931; Русская литература ХVI—ХVII века. Эпоха классицизма. М.—Л., 1964; Ковалевская Н.Н. Русский классицизм. М., 1964; Нариси з історії українського мистецтва. К., 1966; Ренессанс, барокко, классицизм. Проблема стилей в западноевропейском искусстве ХV—ХVII вв. М., 1966; Обломиевский Д.Д. Французский классицизм. Очерки. М., 1968; Історія українського мистецтва, т. 4, кн. 1. К., 1969; Литературные манифесты западноевропейских классицистов. М., 1980; Українська культура: історія і сучасність. Л., 1994; Попович М.В. Нарис історії культури України. К., 1999. П.М. Бондарчук.
Клевань. Замковий міст. Фото початку 21 ст.
Від 1920 перебувала в складі Польщі. У місті продовжився екон. розвиток: у 1930-х тут працювали 4 тартаки, гарбарня, 2 цегельних з-ди, кравецька майстерня, 2 млини, майстерня з виготовлення запасних частин для с.-г. машин. 1939 возз’єднана з ін. укр. землями у складі УРСР. 1940 отримала статус с-ща міськ. типу. 1940—62 — райцентр. Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 з липня 1941 по лютий 1944 була окупована гітлерівськими військами. Літ.: ІМіС УРСР. область. К., 1973. Ровенська В.В. Головко.
345 КЛЕЙНОДИ
Клевань. Руїни замку. Фото початку 21 ст.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КЛАСИЦИЗМ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
