КІРОВ Сергій Миронович (справжнє прізв. Костріков; 27(15).03. 1886 — 01.12.1934) — парт. і держ. діяч СРСР. Н. в м. Уржум (нині місто Кіровської обл., РФ). Закінчив церковнопарафіяльну школу, міське уч-ще і Казанське механіко-пром. уч-ще. З 18 років брав участь у революц. діяльності в Сибіру, чотири рази піддавався арештам. Чл. РСДРП—ВКП(б) від 1904. 1905—07 керував нелегальною друкарнею в Томську (нині місто в РФ), був одним з організаторів страйку залізничників. Від 1909 мешкав у Владикавказі (нині столиця Республіки Пн. Осетія—Аланія, РФ), працював журналістом у газ. «Терек», 1916 очолив місц. більшовицьку орг-цію. Після Лютневої революції 1917 — депутат Владикавказької ради, обраний делегатом 2-го Всерос. з’їзду Рад. Під час громадян. війни 1918—20 сприяв становленню більшовицької влади на Пн. Кавказі, був головою Військ.революц. к-ту Астраханського краю. 1918 познайомився із Й.Сталіним і від того часу незмінно його підтримував. 1920 — повноважний представник РСФРР у Грузії, де готував повалення місц. уряду. Згодом очолював рад. делегацію на попередніх мирних переговорах з Польщею у Ризі (нині столиця Латвії). 1921—25 — секретар ЦК КП(б) Азербайджану. Від лют. 1926 — 1-й секретар Ленінгр. губкому (обкому) партії і пн.-зх. бюро ЦК ВКП(б). Розгорнув репресивну політику проти парт.-госп. кадрів, спрямовану насамперед проти колиш. учасників антисталінської опозиції, ініціював виселення «непролетарських елементів» з міста. 1929 групою ленінгр. комуністів було ініційовано скандал з обвинуваченнями К. у «білогвардійщині», а також у тому, що до революції він не відразу перейшов на бік більшовиків.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КІРОВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
