КИР’ЯКОВ Григорій Степанович (1805—1883) — колекціонер, археолог, громад. діяч. Н. в с. Гінці (нині село Лубенського р-ну Полтав. обл.). Походив зі старовинного дворянського роду, відомого своїми меценатськими традиціями. 1858—72 — предводитель дворянства, мировий суддя. Був канд. від Лубенського пов. в чл. Полтав. губернського к-ту з визволення селян, брав участь у підготовці документів селянської реформи 1861. 1871 на тер. свого маєтку в с. Гінці під час госп. робіт відкрив стоянку доби палеоліту пізнього — першу з виявлених у Сх. Європі. Сприяв роботі відомих фахівців (археолога Ф.Камінського й геолога К.Феофілак-
това) з її дослідження. Від 1873 здійснював систематичні археол. обстеження на тер. Лубенського пов., зокрема курганів з давньорус. й скіф. похованнями. Ч. знахідок з власної археол. колекції, що налічувала бл. 150 предметів і була відомою серед укр. істориків й археологів, експонувалася на виставці 3-го Археол. з’їзду в Києві (1874; див. Археологічні з’їзди). Від 1876 — дійсний чл. Рос. геогр. т-ва. По смерті К. його археол. колекція разом із маєтком була успадкована родичкою, власницею відомого приватного музею на х. Круглик (нині в межах м. Лубни) К.Скаржинською. Вцілілі пам’ятки з колекції К. зберігаються у фондах Полтавського краєзнавчого музею. Літ.: Каминский Ф.И. Следы древнейшей эпохи каменного века по р. Суле и ее притокам. В кн.: Труды третьего археологического съезда в России, бывшего в Киеве в августе 1874 года, т. 1. К., 1878; Ванцак Б.С. Із роду Кир’якових. «Археологічний збірник Полтавського краєзнавчого музею», 1992, вип. 2; Ванцак Б., Супруненко О. Подвижники українського музейництва. Полтава, 1995. Е.М. Піскова.
праць: «Статистическое описание Херсонской губернии» (С.Петербург, 1839) і «Земледельческий календарь Новороссийского края» (1839). Один із засн. Одеського товариства історії та старожитностей, нумізмат. До середньої гілки, що бере початок від ієрея Матвія Кириловича (1ша пол. 18 ст.), належав Тимофій Прокопович Киріяк (серед. — 2-га пол. 18 ст.) — письменник, перекладач та педагог, автор «Краткой российской истории для народных училищ» (С.-Петербург, 1799) та перекладів з нім. праці Я.Штеліна «Достопамятные и любопытные сказания об императоре Петре Великом» (С.-Петербург, 1786—87) і записок прусського короля Фрідріха II «История моего времени» (С.Петербург, 1793). Молодша гілка роду, що походила від значкового товариша Федора Кириловича (р. н. невід. — п. 1755) — швидко згасла. Рід внесено до 2-ї та 3-ї ч. Родовідних книг Полтав. та Херсон. губерній. Літ.: Кирьяков М.М. О роде Кириякових. Записки Михаила Михайловича Кириякова (1810—1839). «Труды Черниговской губернской ученой архивной комиссии», 1915, вып.11; Томазов В.В. Рід Кир’якових. В кн.: Подвижники й меценати. Грецькі підприємці та громадські діячі в Україні XVII—XIX ст.: Історико-біографічні нариси. К., 2001. В.В. Томазов.
Всерос. з’їзді рад (груд. 1936) був включений до складу ред. комісії з встановлення остаточного тексту Конституції СРСР 1936. Заарештований 15 берез. 1938 як учасник т. зв. правотроцькістської орг-ції. Засуджений у м. Київ 22 верес. 1938 виїзною сесією Військ. колегії ВС СРСР до розстрілу, того ж дня страчений. Реабілітований посмертно 1956. В.М. Чисніков.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КИР’ЯКОВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
