КИЇВСЬКИЙ СВЯТО-ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МОНАСТИР — правосл. жін. монастир, що існував у 16—18 ст. у Києві на Печерську, навпроти гол. входу до Києво-Печерської лаври. Вперше згадується в 1560-ті рр. Оновлений на поч. 17 ст. Єлисеєм (Плетенецьким). Спочатку всі його споруди були дерев’яними. 1701—05 (за ігумені Марії Магдалени, матері І.Мазепи) вимурували СвятоВознесенський собор, трапезну та дзвіницю. Більшість черниць обителі (у серед. 17 ст. їх було не менше 50-ти) мали знатне походження. Монастир уславився як центр літургійного гаптування. 1712 за наказом рос. царя Петра I обитель закрили, а черниць перевели до Київського СвятоФлорівського монастиря (відтоді Київський Свято-Фролівський Вознесенський монастир). На тер. колиш. монастиря влаштували арсенал Києво-Печерської фортеці. В 2-й пол. 18 ст. монастирські споруди повністю розібрали. Літ.: Маниковский Ф. Исторически-статистическое описание КиевоФлоровского Вознесенского женского монастыря. К., 1894; Кара-Васильєва Т.В. Літургійне шитво України XVII—XVIII ст. Львів, 1996; Реутов А. Вознесенський монастир. У вид.: Храми Києва (енциклопедія на компактдиску). К., 2001. Д.Я. Вортман.
Дзвіниця колишнього Київського СвятоКатерининського греко-сінайського монастиря. Фото початку 21 ст.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КИЇВСЬКИЙ СВЯТО-ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МОНАСТИР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
