КЕДРИН-РУДНИЦЬКИЙ Іван (справжнє прізв. — Рудницький; 22.04.1896—04.03.1995) — журналіст, історик, політ. діяч. Дійсний чл. Наукового товариства імені Шевченка. Н. в м. Ходорів. Навч. в г-зії м. Бережани. 1914 з відзнакою закінчив Академічну гімназію у Львові. Під час Першої світової війни 1915 був мобілізований до австрійс. армії. 1916 потрапив у рос. полон і перебував у таборі в Сибіру (звільнений після Лютневої революції 1917 в Росії). Працював у держ. установах освіти в Києві. У січ. 1919 переїхав до Вінниці, де вступив до Армії Української Народної Республіки, реда-
гував військ. газету, брав участь у бойових діях. За проявлену мужність нагороджений орденом Хрест Симона Петлюри (див. Державні нагороди Української Народної Республіки). 1920 вступив на філос. ф-т Віденського університету. 1922—39 (з перервою 1925) працював у редакції час. «Діло» у Львові (з 1935 — її політ. редактор). Багатолітній секретар Т-ва письменників і журналістів у Львові. 1939 переїхав до Кракова, працював у просвітній агенції Генеральної губернії. 1944—49 — в Австрії: очолював Укр. центр. допомогове об’єднання (1946— 49), викладав історію України, нім. мову й літ. в укр. г-зії в Інсбруку, писав статті до тижневика «Українська думка» (Лондон). Від 1949 — у США. 1953—73 працював у час. «Свобода», автор його редакційних статей. Співред. час. «Вісті комбатанта». Був активним учасником політ., громад. і наук. життя: чл. ЦК Українського національно-демократичного об’єднання, почесний голова Спілки укр. журналістів і заст. голови НТШ в Америці та ін. П. у м. Джерсі-Сіті (шт. НьюДжерсі). Тв.: Берестейський мир: спомини і матеріали. Львів, 1928; Причини упадку Польщі. Краків, 1941; Паралелі в історії України. З нагоди 50-річчя Ризького миру. Нью-Йорк, 1971; Життя—Події—Люди. Нью-Йорк, 1976; У межах зацікавлення. Нью-Йорк— Париж—Сідней—Торонто, 1986. Літ.: Ільницький Р. Спогади Івана Кедрина. «Кедрин І. Життя—Події— Люди. Нью-Йорк, 1976». «Сучасність» 1980, № 1; Кедрин-Рудницький Іван: Короткий життєпис. В кн.: Кедрин І.
К.Ф. Квятек.
І. Кедрин-Рудницький.
168 КЕДРОВ
У межах зацікавлення. Нью-Йорк— Париж—Сідней—Торонто, 1986; Лисяк-Рудницький І. Історичні есе, т. 1. К., 1994; Романів О. Велика втрата. «За вільну Україну», 1995, 8 берез.; Коць М. Пам’яті Івана Кедрина-Рудницького. «Літературна Україна», 1995, 6 квіт.; Довідник з історії України, т. 2. К., 1995; Іваничук Н. Кедрин-Рудницький Іван. В кн.: Українська журналістика в іменах, вип. 4. Львів, 1997; Рахманний Р. Три етапи вільної української преси. В кн.: Рахманний Р. Роздуми про Україну. К., 1997; Ковальчук О. Кедрин-Рудницький Іван. В кн.: Українські історики 20 ст. Біобібліографічний довідник, вип. 2, ч. 2. К., 2004. О.О. Ковальчук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КЕДРИН-РУДНИЦЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
