КАЮК (турец., кримськотатар. — човен) — назва невеликого плоскодонного рибальського човна. Мав довжину не більше 3—4 м, оснащувався 2 веслами. За основу конструкції слугував видовбаний стовбур дерева (найчастіше липи або верби), до якого набивали дошки (один ряд на другий), що скріплювалися дерев’яними цвяхами-втулками. Саме такими човнами послугувалися козаки на рибальських промислах, коли розставляли сіті та неводи, перевозили рибу, і в особистому господарстві. І.А. Христич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАЮК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
