КАТОРГА, весельно-вітрильне судно (від грец. кЬфесгпн — гребне судно). Перші К. були створені венеціанцями в 7 ст., згодом їх почали будувати й ін. д-ви Середземного моря. Весельне оснащення типової К. складалося з 10—16-метрових весел, яких на борту могло бути до 32, а вітрильне — з 3 щогол, які використовувалися під час далеких мор. переходів як допоміжний рушій. На палубі було два тенти (білого, синьо-білого чи строкатих кольорів), якими в негоду покривалося все судно. Довжина судна — до 60 м, ширина — до 7,5— 10, осадка — до 2 м. Кожне весло приводилося в рух 4—6 веслярами. З винайденням вогнепальної зброї К. почали оснащуватися гарматами, яких на кораблі могло бути до 7. В Османській імперії в 15—17 ст. К. становили основу її військ. флоту. Їхні екіпажі складалися з 150—400 гребців-невільників, 30—40 вільних моряків, 20 бомбардирів, 20—40 яничар (у разі потреби кількість останніх збільшувалася до кількох сотень). В укр. літ. досить часто всі типи К. називають галерами. Літ.: Кримський А. Історія Туреччини. К., 1924; Тушин Ю. Русское мореплавание на Каспийском, Азовском и Черном морях (XVII век). М., 1978; Международные отношения в бассейне Черного моря в древности и средние века. Ростов-на-Дону, 1986; Самійло Кішка: Історичні розвідки, думи, оповідання. К., 1993. В.М. Полторак.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАТОРГА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
