КАТЕРИНОСЛАВСЬКА (ДНІПРОПЕТРОВСЬКА) НАУКОВО-ДОСЛІДНА КАФЕДРА УКРАЇНОЗНАВСТВА
КАТЕРИНОСЛАВСЬКА (ДНІПРОПЕТРОВСЬКА) НАУКОВО-ДОСЛІДНА КАФЕДРА УКРАЇНОЗНАВСТВА — н.-д. установа, ств. 1922 при Катериносл. крайовому історико-археол. музеї (нині Дніпропетровський історичний музей імені Д.Яворницького). Згодом діяла при Катериносл. інті нар. освіти під головуванням Д.Яворницького. Мала секції археології, етнографії, істор. етнографії України та історії Запорожжя, екон. й соціальної історії України, з 1925 — секцію заг. історії. Від 1928 складалася із секцій заг. історії, історії робітн. і сел. рухів, укр. історії, історії укр. літ. і мови. На кафедрі працювали М.Бречкевич, М.Злотников, Д.Євстафієв, П.Єфремов, В.Пархоменко, навчались аспіранти П.Козар, А.Новак, І.Степанов, Г.Черняхівський. Наук. діяльність каф-ри зосереджувалася на вивченні пам’яток місц. старовини та побуту степової України. Співробітники каф-ри також брали участь в експедиції для вивчення пам’яток старовини на тер. Дніпрельстану (під кер-вом Д.Яворницького). Праці співробітників каф-ри друкувались у вид. ВУАН, «Записках Дніпропетровського ІНО», журналах «Літопис революції» та «Східний світ». Каф-ра припинила діяльність на поч. 1930-х рр. Літ.: Наукові установи та організації УСРР. Х., 1930; Комаренко Н.В. Установи історичної науки в Українській РСР (1917—1937 рр.). К., 1973; Звіт Катеринославської науково-дослідної кафедри про роботу в 1924 р. В кн.: Репресоване краєзнавство (20— 30-і роки). К., 1991; Проект штатного розкладу та план роботи Дніпропетровської науково-дослідної кафедри українознавства. Там само. О.В. Юркова.
го козац. корпусу, створеного 3 лип. того ж року з однодворців, поселених у Катеринославському намісництві в межиріччі Інгулу (прит. Пд. Бугу) і Пд. Бугу та колиш. Українській лінії. 15 листоп. 1787 до складу К.к.в. було зараховано 1-й і 2-й Бузькі козац. полки, а в січ. 1788 — старообрядців Катериносл. намісництва, міщан і цеховиків Катериносл. намісництва та Харківського намісництва, Катериносл. кінний козац. полк і мешканців м. Чугуїв та суміжних з ним сіл. В цілому військо складалося з 10 полків, заг. чисельністю 17,5 тис. козаків. Брало активну участь у російсько-турецькій війні 1787—1791. 5 черв. 1796 К.к.в. було розформоване, а козаки, які входили до його складу, переведені в однодворці. 16 верес. 1801 імп. Олександр I затвердив резолюцію Правительствуючого Сенату про переселення колиш. катериносл. козаків на Кубань. Згідно з цим розпорядженням 1802—04 на Кубань переселилися 3655 козаків, а всього — бл. 7 тис. осіб обох статей. На Кубані козаки заснували Воронезьку, Ладозьку, Казанську, Теміжбецьку і Тифліську станиці. Козаки цих станиць були зараховані до 1-го Кавказ. козац. полку. Літ.: Полное собрание законов Российской империи, т. 22, № 16552; № 16605; № 16607; т. 24, № 17468. СПб., 1830; Фелицын Е.Д. Переселение на Кубань казаков бывшего Екатеринославского войска и образование из них в 1802 году Кавказского конного полка Кубанского казачьего войска. В кн.: Кубанский сборник, т. 3. Екатеринодар, 1894; Казин В.Х. Казачьи войска. СПб., 1912; Грушевський М. Ілюстрована історія України. К.—Львів, 1913; Голобуцкий В.А. Черноморское казачество. К., 1956; Казачий словарь-справочник, т. 1. Кливленд, Огайо, США, 1966; Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків, т. 1—3. К., 1990—1991. Є.Д. Петренко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАТЕРИНОСЛАВСЬКА (ДНІПРОПЕТРОВСЬКА) НАУКОВО-ДОСЛІДНА КАФЕДРА УКРАЇНОЗНАВСТВА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
