КАТЕРИНОПІЛЬ (до 1795 — Калниболото) — с-ще міськ. типу Черкаської області, райцентр. Розташов. на р. Гнилий Тікич (прит. Тікича, бас. Пд. Бугу), за 7 км від залізничної ст. Звенигородка. Нас. 6,3 тис. осіб (2004). Перша писемна згадка припадає на серед. 16 ст., коли Калниболото належало до Брацлавського воєводства і одержало магдебурзьке право. За привілеєм польс. короля Сигізмунда II Августа мешканцям містечка дозволялося займатися ремеслом, торгівлею й мати самоврядування. Згідно з умовами Андрусівського договору (перемир’я) 1667 залишилося в підпорядкуванні Польщі. Нас. брало участь у гайдамацькому русі 1751, Коліївщині під проводом Лопати. 1792 польс. король Станіслав-Август Понятовський вдруге надав містечку привілеї, право вільної торгівлі. Від 1797 — повітове м-ко Київської губернії, з 1798 — волосний центр. 1857 поблизу К. знайдено поклади бурого вугілля, 1861 закладено шахту. 1925—30 — у складі Уманської округи, 1932 — у складі Київської області (від 1954 — Черкас. обл.). Райцентр 1923—31, 1935—62 та від 1966. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 було окуповане гітлерівцями від 29 лип. 1941 до 8 берез. 1944.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАТЕРИНОПІЛЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
