КАТАКОМБНА ЦЕРКВА — термін, що виник за доби СРСР і яким стали позначати різні церк. течії (зокрема, Істинно правосл. церква, істинно православні християни, іоанніти, климентовці), об’єднані неприйняттям більшовизму (див. Більшовики), а також поступок більшовицькій владі з боку кер-ва РПЦ (див. Московський патріархат). К.ц. почала формуватися одразу після того, як патріарх Тихон 1923 встановив
6 мирян. Собор ухвалив 5 канонів. 1948 відбувся Ташкентський собор К.ц. (м. Чирчик Ташкентської обл., Узбекистан), в якому взяли участь 8 єпископів, 5 представників єпископів і 2 священики. Собор ухвалив 11 канонів. 1961 відбувся Собор К.ц. у Свято-Микільському скиті в Башкирії. На ньому були присутні 12 єпископів і 6 представників єпископів. Час від часу відбувалися малі собори. Після 1970 діяльність К.ц. дещо активізувалась, однак уже з серед. 1980-х рр. почала затухати. 1995 діяльність церкви відновилася. Історію К.ц. до цього часу детально не реконструйовано.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАТАКОМБНА ЦЕРКВА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
