КАРЛСОН Карл Мартинович (псевд. — Едуард Іванович; 10.10.1888—22.04.1938) — один із кер. рад. органів держ. безпеки. Н. в м. Рига (нині столиця Латвії) в родині робітника. Закінчив 4-класне елементарне міськ. уч-ще та 2 класи нім. ремісничого уч-ща. Працював у друкарнях Риги (з 1903), Санкт-Петербурга. Брав участь у діяльності Ризької орг-ції (з 1905) і Петерб. к-ту (з 1906) Російської соціал-демократичної робітничої партії. 1907 заарештований, до берез. 1908 перебував в ув’язненні, від листоп. 1908 — на еміграції в Німеччині, Бельгії. 1909—14 — працівник закордонної групи Латиської с.-д. робітн. партії. 1914—17 — безробітний, зав. Будинком рос. емігрантів, складальник друкарні (Брюссель, Бельгія). В трав. 1917 повернувся до Росії, працював зав. друкарнею газ. «Пролетарская циня» (латис. — «Пролетарська боротьба»), керуючим конторою та чл. колегії з управління друкарнею Всерос. ЦВК газ. «Известия». Від квіт. 1918 — зав. розвідкою та пом. зав. Секретно-оперативної частини ВЧК; з серп. 1918 — уповноважений ВЧК на Волзі (Нижній Новгород); від листоп. 1918 — голова Казанської губернської ЧК; від черв. 1919 — чл. колегії Секретного від. ВЧК; зав. політбюро і чл. колегії Моск. ЧК. Січ.—жовт. 1920 — заст. нач. Управління ЧК Всеукр. революційного к-ту, повноважний представник центр. управління ЧК по Азовському узбережжю; з листоп. 1920 — голова Донец. губернської ЧК, з лют. 1922 — нач. Донец. губернського від. ДПУ УСРР; черв. 1924 — трав. 1934 — заст. голови ДПУ УСРР і нач. Секретно-опе-
ративного управління ДПУ УСРР (черв. 1925 — груд. 1929); черв.—лип. 1934 — нач. Харків. обласного від. ДПУ УСРР, лип. 1934 — жовт. 1936 — нач. Управління НКВС УСРР по Харків. обл.; жовт. 1936 — лип. 1937 — заступник наркома внутр. справ УСРР/УРСР; серп. 1937 — січ. 1938 — нач. Томсько-Асинського виправно-трудового табору НКВС СРСР. Комісар держ. безпеки 2-го рангу (1935). Нагороди: орден Червоного Прапора (1923), 2 знаки «Почетный работник ВЧК— ГПУ» (1922, 1932). 22 січ. 1938 заарештований, етапований до Москви; 22 квіт. 1938 засуджений до смертної кари та страчений. Реабілітований посмертно. Літ.: Маймескулов Л.Н. и др. Всеукраинская чрезвычайная комиссия (1918—1922). Х., 1990; Шаповал Ю. та ін. ЧК—ГПУ—НКВД в Україні: особи, факти, документи. К., 1997; Петров Н.В., Скоркин К.В. Кто руководил НКВД, 1934—1941: Справочник. М., 1999. С.А. Кокін.
М.Римського-Корсакова), Демон («Демон» А.Рубінштейна), Жермон, Ріголетто («Травіата», «Ріголетто» Дж.Верді), Ескамільо («Кармен» Ж.Бізе). Відомий також як концертно-камерний співак. Записав на грамплатівках чимало укр. нар. пісень, а також романсів та арій з опер укр. та зарубіжних композиторів. Лауреат Респ. конкурсу музик-виконавців у Києві (1945). П. у м. Львів. Літ.: Лучко Л. Майстер оперного мистецтва. «Вільна Україна», 1956, 13 трав.; Анисимова З. Народный артист. «Львовская правда», 1958, 17 берез.; Чайка В. Павло Кармалюк. Львів, 2002. І.М. Лисенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАРЛСОН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
