Працював у м-ку Карловці (нім. Карловіц; нині м. Сремскі-Карловаць, Сербія) з жовт. 1698 до січ. 1699 з метою припинення війни й укладення миру між д-вами-членами «Священної ліги» (Австрією, Венецією, Польщею, Росією) та Османською імперією. Необхідність припинення війни для д-в-членів «Священої ліги» була зумовлена насамперед підготовкою Англії, Голландії (нині Нідерланди) та Австрії до боротьби за іспанський спадок (недопущення приєднання володінь бездітного іспанського короля Карла II Габсбурга до володінь короля Франції). Стамбул прагнув завершення воєн. дій у зв’язку з виснаженням своїх сил. Суперечності в таборі союзників не дали їм змоги укласти спільний договір з Османською імперією. 16 січ. 1699 Австрія, Польща та Венеція підписали з Османською імперією окремі мирні угоди, а Росія 14 січ. уклала перемир’я на 2 роки. Після цього було підписано Константинопольський мирний договір 1700. За умовами мирних угод до Польщі відходили пд. Київщина, Брацлавщина та Поділля; під владу Австрії потрапляли Трансильванія (істор. обл. на пн. Румунії) й Угорщина, без Темешварського банату, та більша частина Славонії; Венеція отримувала Морею (середньовічна назва п-ова Пелопоннес, Греція), Далмацію (істор. область у Хорватії), о-ви святої Маври, Левкада та Егіна. Перемир’я з Росією було укладено на умовах залишення за нею фортеці Азов й повернення туркам захопленого плацдарму в нижньому Подніпров’ї і відмови турків у передачі Росії м. Керч.
К.к. юридично оформив нову розстановку політ. сил у регіоні, яка склалася в результаті успішних дій коаліції та втрати Османською імперією частини підвладних їй раніше територій. Літ.: Памятники дипломатических сношений древней России с державами иностранными, т. 9. СПб., 1868; Богословский М.М. Петр I: материалы для биографии, т. 3, 5. М., 1948; Соловьев С.М. История России с древнейших времен, кн. 7, т. 13—14. М., 1962. В.В. Станіславський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАРЛОВИЦЬКИЙ КОНГРЕС 1698—1699» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
