КАРІЙСЬКА ТРАГЕДІЯ 1889 — масове самогубство політв’язнів у Карійській політ. каторжній в’язниці (р. Кара, Забайкалля, Росія) у відповідь на жорстоке поводження з ними представни-
ків царської адміністрації. В серп. 1888 політкаторжанка Є.Ковальська відмовилася встати в камері перед приамурським ген.губернатором А.Корфом під час відвідин ним в’язниці. За цей непослух її перевели до Читинської в’язниці, але зробили це у принизливій для людської гідності формі. На знак протесту в’язні, вимагаючи звільнення з посади коменданта каторги Масюкова, кілька разів оголошували голодовки, проте комендант продовжував залишатися на своїй посаді. 31 серп. 1889 політкаторжанка Н.Сигида дала йому ляпаса. За це її 7 листоп. за розпорядженням губернатора було покарано 100 ударами різок. Того ж дня Н.Сигида та її подруги по каторзі М.Ковалевська, М.Калюжна і Н.Смирницька покінчили життя самогубством. Слідом за ними прийняли отруту 14 в’язнів чоловічої політ. в’язниці, двоє з них, у т. ч. й І.Калюжний, померли. Події на Карі сколихнули передову громадськість в Росії, викликали резонанс за кордоном. Царський уряд 1890 змушений був ліквідувати карійську політ. в’язницю, а політ. в’язнів перевести в Акатуйську тюрму. Події К.т. висвітлив у своїх тв. П.Грабовський. Літ.: Гернет М.Н. История царской тюрьмы, т. 3. М., 1952; Грабовський П.А. Зібрання творів, т. 3. К., 1960. Т.І. Лазанська.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАРІЙСЬКА ТРАГЕДІЯ 1889» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
