КАРГЕР Михайло Костянтинович (30(17).05.1903—26.08.1976) — археолог, історик, мистецтвознавець, лауреат Держ. премії СРСР (1952), д-р істор. н. (1959). Н. в м. Казань (нині столиця Республіки Татарстан, РФ) у родині вчителя. Закінчив Самарську чол. г-зію (1919), навч. на іс-
торико-філол. ф-ті Самарського ун-ту та ф-ті сусп. наук Петрогр. ун-ту (останній закінчив 1923). Працював у Рос. музеї ім. О.Пушкіна, Держ. акад. історії матеріальної к-ри (1929), Ленінгр. ун-ті (1929), зав. каф-ри рос. мист-ва в Ін-ті живопису, скульптури і арх-ри Всерос. акад. мист-в (1939), зав. каф-ри історії мист-в на істор. ф-ті Ленінгр. ун-ту (1949), зав. Ленінгр. від-ня Ін-ту археології АН СРСР (1964— 72). Досліджував пам’ятки арх-ри Новгорода Великого 11—16 ст. (1928—36), пам’ятки Києва княжої доби (від 1938), історію к-ри і мист-ва Київської Русі. Проводив розкопки у Вишгороді, Борисполі, Зарубі, Переяславі. 1955 очолив Галицько-Волин. архіт.-археол. експедицію, під час якої в м. Галич, с. Крилос і м. Володимир-Волинський були досліджені пам’ятки 12—13 ст. Підсумком досліджень К. давньорус. міст стала його фундаментальна праця «Древний Киев: очерки по истории материальной культуры древнерусского города» (т. 1—2, М.—Л., 1958, 1961). П. у м. Москва.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАРГЕР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
