КАРАЗІН Василь Назарович (10. 02(30.01).1773—16(04).11.1842) — учений, винахідник, просвітитель і громад. діяч. Н. в с. Кручик (нині село Богодухівського р-ну Харків. обл.) в дворянській родині; батько — Назар Олександрович — грек за походженням (з роду Караджі), мати — з козац. роду Ковалевських. Освіту здобув у Харків. приватному пансіоні та Гірничому корпусі в Санкт-Петербурзі, перебуваючи вже на військ. службі. 1798 намагався таємно перебратися за кордон з метою вдосконалення своїх наук. знань та уникнення суворого режиму часів імп. Павла I. Однак був схоплений при переправі через р. Німан. Відправив імп.
Павлу I листа, який мав прийти раніше офіц. донесення місц. властей. У листі К. пояснював свій вчинок бажанням здобути європ. освіту. Павло I простив цього, як його називали друзі, екзальтованого «українського Ломоносова» і призначив його до канцелярії держ. казначейства й до гол. мед. колегії колезьким перекладачем, а вже 1801 він отримав чин колезького асесора. З початком царювання Олександра I К. здобув підтримку нового імператора. К. належав до ліберального крила укр. поміщиків, які усвідомлювали необхідність розв’язання сел. питання. Автор низки записок, в яких виступав за обмеження кріпацтва, перебудову держ. управління та госп-ва в Російській імперії. Свої проекти намагався реалізувати в родовому маєткові, здійснивши на рубежі 18 і 19 ст. цілу низку заходів: сел. повинності узгодив з величиною наділу, перевівши їх у грошовий еквівалент, створив громад. касу допомоги, запровадив сільс. самоврядування, організував школу, для проведення с.-г. експериментів виділив дослідне поле, заснував хім. лабораторію і метеостанцію. У своєму маєткові у Краснокутську заклав дендропарк з унікальними рослинами (Каразінський дендропарк). Однак нововведення К. в умовах кріпосництва не дали бажаних наслідків. К. належить ідея створення в Росії мін-ва нар. освіти. З його ініціативи і при матеріальній підтримці місц. дворянства та купецтва було засновано Харківський університет (1805), що згодом став осередком культ. відродження України. З метою пропаганди і впровадження вдосконалень у с. госп-во К. заснував 1811 Філотехнічне наукове товариство. 1816 К. протестував проти безземельного звільнення селян в Естляндії (істор. назва пн. частини Естонії). За ліберальні погляди зазнав репресій. 1820 на півроку ув’язнений у Шліссельбурзькій фортеці і після цього перебував під наглядом поліції в с. Кручик. Йому належить першість у здійсненні винаходів та відкриттів у галузі селітроваріння, винокуріння, накопичення електроенергії у верхніх шарах атмосфери, використання азоту з атмо-
сфери тощо. Зокрема, він синтезував перший штучний алмаз за шість років до того, як це було зроблено у Франції. П. у м. Миколаїв, де й похований. Праці К. 1910 видав Харків. ун-т за ред. Д.Багалія. У жовт. 1999 указом Президента України його ім’я присвоєно Харків. ун-ту (див. Харківський національний університет). Літ.: Данилевский Г.П. Украинская старина. Материалы для истории украинской литературы и народного образования. Х., 1866; Слюсарский А.Г. В.Н. Каразин. Его научная и общественная деятельность. Х., 1955; Лавріненко Ю.А. Василь Каразін — архітектор відродження. Мюнхен, 1975; Харьковский государственный университет. 1805—1980. Исторический очерк. Х., 1980. Т.І. Лазанська.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАРАЗІН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
