КАНЦЛЕР ЛИТОВСЬКИЙ (від лат. сancellarius — писар, письмоводитель). У часи середньовіччя в Зх. Європі канцлер — найвища службова особа, яка очолювала королів. канцелярію й архів, зберігала держ. печатку. Вперше на укр. землях канцлер згадується за часів правління кн. Данила Галицького під 1241 («печатник» Кирило). У Великому князівстві Литовському (ВКЛ) — друга за значенням після маршалка урядова посада. (Уряд К.л. існував від поч. 15 ст.) В обов’язки К.л. входило управління держ. законодавчою владою, а також контроль за виконанням законів, редагування листів і актів дипломатичного та внутр. характеру. Всі іноз. документи держ. значення проходили через його руки. К.л. від імені литов. великого князя приймав іноз. послів, виступав на сеймі. К.л. брав участь у формуванні адм. апарату, очолював держ. архів. Для ведення справ великокнязівської канцелярії він мав у своєму розпорядженні штат секретарів і писарів. Зазвичай це були освічені світські та духовні особи. Вся документація велася рус. мовою та латиною. За останніх Ягеллонів були окремі писарі з латини, а також татар. та араб. письма (з огляду на стосунки зі Сходом).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАНЦЛЕР ЛИТОВСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
