КАНІЗЬКЕ ЗБРОЙНЕ ПОВСТАННЯ 1918 — збройний виступ селян Єлизаветградського пов. Херсонської губернії в трав.— черв. 1918. Приводом до нього стала розправа австрійс. військ. підрозділу (див. Австро-німецьких військ контроль над територією України 1918) над селянами с. Павлівка (нині село Маловисківського р-ну Кіровогр. обл.), куди повернувся колиш. поміщик Луценко. Після того, як австрійс. солдати залишили село, павлівці вбили поміщика та його управителя і звернулися за допомогою до сусідів із с. Каніж (нині село Новомиргородського р-ну Кіровогр. обл.). На сходці представників Володимирської, Канізької та Панчівської волостей у с. Каніж було вирішено розпочати збройну боротьбу проти австрійс. військ і гетьман. адміністрації. Повстанці сформували загін чисельністю в 700 осіб. Його очолив більшовик П.Данилов, нач. штабу став М.Сушко-Сущенко. 20 трав. повстанці знищили австрійс. загін у с. Веселівка і повели наступ на с. Арсенівка (нині обидва села Новомиргородського р-ну), де були зосереджені значні військ. сили супротивника. Ряди повстанців на цей час зросли до 3 тис. осіб, але перемогти добре
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАНІЗЬКЕ ЗБРОЙНЕ ПОВСТАННЯ 1918» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
