КАНАРСЬКИЙ Сергій Михайлович (25.05.1890—03.11.1937) — юрист, професор. Н. в м. Варшава. Навч. у Варшав. політех. ін-ті, звідки його було виключено за участь у роботі есерівських гуртків (див. Партія соціалістів-революціонерів) і ув’язнено. 1915 закінчив Київ. комерц. ін-т, де отримав юрид. освіту. Після Жовтневого перевороту в Петрограді 1917 обраний до Ради робітн. і солдатських депутатів у Харкові. Згодом переїхав до Києва, де працював головою окружної ради робітн. і солдатських депутатів. 1920—32 (у різні роки) займав посади: заст. наркома юстиції УСРР, голови касаційної колегії з крим. справ, зав. відділу публікацій законів, голови Верховного суду УСРР. Працював у наркоматах закордонних та внутр. справ УСРР, Центр. стат. управлінні УСРР, а 1932—34 був нач. житлово-комунального сектору Держплану УСРР. Протягом 1934— 37 — дир. Інституту радянського будівництва та права в Харкові. Поряд з практичною роботою К. займався і наук. дослідженнями, переважно кримінально-правової тематики. Праці: «Класові моменти в політиці суду», «Питання кримінального судочинства» (обидві — 1924), «Як і за що карає кримінальний кодекс» (1925), «Завдання виправно-трудової справи» (1928), «Як сільради проводять трус на виймання» (1930) та ін. За редакцією К. вийшов «Коментар до Кримінального кодексу радянських республік» (1924, 1925, 1928). У лип. 1937 К. безпідставно заарештовано та обвинувачено у належності до польської контрреволюц. націоналістичної оргції, яка начебто діяла в Харкові. За рішенням «двійки» його було страчено. Реабілітований посмертно у листоп. 1957. В.Я. Тацій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАНАРСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
