КАМ’ЯНИЙ ВІК — за археологічною періодизацією, перший і найтриваліший період в історії людства. Датується часом від 2 млн
66 КАМ’ЯНИЙ
років тому до 4 тис. років до н. е. Охоплює різні за істор. значенням епохи, впродовж яких відбувалися такі події: становлення людини та сусп. організації, розвиток первісного ранньородового сусп-ва, що базувалося на привласнюючих формах госп-ва — мисливстві та збиральництві, а також перехід до відтворювального госп-ва — землеробства та скотарства, що одержав назву «неолітична революція». К.в. — дописемний період в історії людства. Вивчається на основі комплексного аналізу археол., палеоботанічних, палеозоологічних, палеоантропологічних, геологічних та ін. даних. Розподіляється на давній К.в. — палеоліт, середній К.в. — мезоліт, новий К.в. — неоліт — та мідно-кам’яний вік — енеоліт (див. Мідний вік). Найрізноманітніші пам’ятки К.в., за винятком найдавнішої олдувайської епохи раннього палеоліту, представлені на тер. України. Літ.: Археологія Української РСР, т. 1. К., 1971; Давня історія України, т. 1. К., 1997; Каменный век. На сайті: Сервер восточноевропейской археологии (http://archaeology.kiev.ua). С.В. Смирнов.
Жовті Води на з’єднання з військом Б.Хмельницького. 1696 з ініціативи І.Мазепи та за наказом рос. царя Петра І на лівому березі Дніпра навпроти К.З. була збудована фортеця (мала таку саму назву, що й урочище). Вона повинна була стати опорним пунктом для боротьби проти Османської імперії. Гарнізон фортеці налічував 6 тис. солдатів і офіцерів. Однак фортеця могла використовуватися і використовувалася для контролю за діями запорожців. Через це січовики виступали проти її спорудження, а 1709 зруйнували її. 1736 під час російсько-турецької війни 1735—1739 на місці фортеці було споруджено Кам’янозатонський редут, в якому розташовувалася військ. команда — 1 тис. солдатів та запорожців, що несли сторожову службу. Наприкінці 18 ст. поблизу редута виникло с. Кам’янка (нині м. Кам’янка-Дніпровська). Після приєднання Пн. Причорномор’я та Криму до Росії потреба у фортеці відпала, тому гарнізон було виведено, а сама фортеця поступово зруйнувалася. Сусіднє поселення з часом стало містечком (див. Кам’янка-Дніпровська). Літ.: Голобуцкий В.А. Запорожское казачество. К., 1957; ІМіС УРСР. Запорізька область. К., 1970; Кащенко А. Оповідання про славне Військо Запорозьке низове. К., 1992; Яворницкий Д. Запорожье в остатках старины и преданиях народа. К., 1992. І.М. Кривко.
Кам’янка. Пушкінський грот. Кінець 18 ст. Фото початку 21 ст.
Кам’янка. Пам’ятник О. Пушкіну. Скульптор В. Шатух, архітектор В. Гнєздилов. 1975.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАМ’ЯНИЙ ВІК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
