КАЛОС ЛІМЕН (грец. Кбльт ЛймЮн — Прекрасна Гавань) — давньогрец. місто, що входило до складу Херсонеської д-ви (див. Херсонес Таврійський). Залишки його розташов. на пн. околиці смт Чорноморське, в глибині АкМечетської бухти. Згадується в літ. (Мела Помпоній, Флавій Арріан, Клавдій Птолемей, ПсевдоАрріан) та епіграфічних джерелах (див. Епіграфіка), зокрема в Херсонеській присязі кін. 4 — поч. 3 ст. до н. е. Пл. — 2,5 га. Археологами тут виявлено 3 періоди — грец. (1-ша пол. 4 — серед. 2 ст. до н. е.); скіф. (2-га пол. 2 ст. до н. е. — 1-ша пол. 2 ст. н. е.) та салтівський (8—9 ст.; див. Салтівська культура). Перший репрезентований сирцево-кам’яними наземними будинками, фортечними мурами та баштами (у т. ч. цитаделлю), госп. спорудами; другий — ровом, фортечними спорудами, напівземлянками та наземними кам’яними будинками; третій — витягнутими 2—3камерними будівлями з дерновими дахами. Досліджувався 1948— 50 (М.Наливкіна). Тут проводяться планомірні розкопки від 1988 (В.Кутайсов). На околицях розташов. курганний некрополь. Літ.: Кутайсов В.А., Уженцев В.Б. Некоторые итоги изучения Калос-Лимена. В кн.: Проблемы археологии Северного Причерноморья. Херсон, 1991; Їх же. Калос-Лимен (раскопки 1988—1995 гг.). «Археология Крыма», 1997, № 1. С.Б. Буйських.
проблеми польс., рос., сербського, болг., старослов’янського мовознавства, палеографії, народознавства, історії права тощо. Зібрав бл. 200 «писаних руською мовою» грамот румун. володарів, а також близько 800 грамот і розпоряджень київ., львів. і перемишльських єпископів, опрацював матеріали з пам’ятками канонічного права. К. — автор багатьох наук. праць і публікацій документів, серед них: «Обзор слов’яноруських пам’яток мови й писемності…» (1877), «Молдавські та мультанські документи з архівів міста Львова» (1878), «Пам’ятки старослов’янської мови, т. 1. Путнянське Євангеліє» (1888). Досліджуючи мову Путнянського Євангелія, зазначив у ній риси, характерні для укр. мови. Літ.: Буковина: Історичний нарис. Чернівці, 1998. С.Л. Юсов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАЛОС ЛІМЕН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
