КАЛЕНИЧЕНКО Павло Михайлович (17.03.1923—30.06.1983) — дослідник історії Польщі та укр.польс. відносин. Проф. (1978), д-р істор. н. (1981), засл. діяч польс. к-ри. Н. в с. Андріївка (нині село Широківського р-ну Дніпроп. обл.) в сім’ї вчителя. До 1941 навчався на фіз.-мат. ф-ті Львів. ун-ту. Учасник Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945. Закінчив міжнар. ф-т Київ. ун-ту (1949). 1949—54 обіймав посади літ. працівника, зав. від. редакції газ. «Радянська Україна». Водночас навч. в аспірантурі Ін-ту історії АН УРСР. 1954—81 — н. с., зав. від. Ін-ту історії АН УРСР. 1957—62 — заст. відп. ред., 1972—76 — гол. ред. «Українського історичного журналу». Одночасно 1967—76 викладав у Київ. ун-ті. Очолював Укр. від-ня Т-ва рад.-польс. дружби. Автор понад 250 наук. праць, серед них — монографії: «Польська прогресивна еміграція в СРСР в роки Другої світової
32 КАЛИНОВИЧ
І.Т. Калинович.
війни» (К., 1957); «Участь польських трудящих в Жовтневій революції і громадянській війні в Україні» (Варшава, 1969, польс. мовою); «Великий Жовтень і революційний рух у Польщі (листопад 1917 — жовтень 1919)» (К., 1971); «Брати по класу — брати по зброї (Участь польських інтернаціоналістів у боротьбі за владу Рад на Україні. 1917—1920 рр.)» (К., 1973) та ін. Нагороджений трьома медалями за участь у Великій вітчизн. війні Рад. Союзу 1941—45; а також медаллю «За доблесну працю». Мав нагороди уряду Польщі. П. у м. Київ.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАЛЕНИЧЕНКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
