КАВЕТЧИНА, археологічна пам’ятка — слов’ян. поселення 5— 7 ст. Розташов. на терасі лівого берега р. Дністер, в урочищі Лука в Кам’янець-Подільському р-ні Хмельн. обл. Під час розкопок 1974—77 тут було досліджено (О.Приходнюк) 27 житлових напівземлянок чотирикутної фор-
14 КАГАЛ
пол. 9 ст. починають використовувати слов’ян. князі Сх. Європи. В 1-й пол. 11 ст. київ. митрополит Іларіон у «Слові про Закон та Благодать» з метою піднесення авторитету вел. князів київ. Володимира Святославича та його сина Ярослава Мудрого називає їх «каганами». Це слово вживається також у тексті графіті Софійського собору в Києві та в «Слові о полку Ігоревім». Згодом, під впливом араб. традицій (перш за все, правопису), слово «каган» перетворилося на «хан» — при цьому його первісне значення суттєво змінилося (див. Хан). Каветчина. Кружальна кераміка черняхівського типу і фрагменти амфор з поселення. Літ.: Артамонов М.И. История хазар. Л., 1962; СПб., 2001; Высоцкий С.А. Средневековые надписи Софии Киевской. К., 1976; Новосельцев А.П. К вопросу об одном из древнейших титулов русского князя. «История СССР», 1982, № 4; Його ж. Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа. М., 1990. О.Б. Головко.
Л.М. Каганович.
«Спаси Господи кагана нашого». Графіті на стіні Софійського собору в Києві.
ми, площею 10—16 м2 з пічкамикам’янками, 10 госп. будівель, 12 ям-льохів, 1 піч та 4 вогнища за межами будівель. Частина напівземлянок (16) із ліпними горщиками празького типу (див. Празька культура), глиняними сковородами та фрагментами гончарного черняхівського посуду (див. Черняхівська культура) датується 5 ст., саме до цього періоду належить і знайдена тут залізна фібула з вузькою підв’язною ніжкою. Літ.: Вакуленко Л.В., Приходнюк О.М. Славянские поселения I тыс. н. э. у с. Сокол на Среднем Днестре. К., 1984. О.М. Приходнюк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАВЕТЧИНА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
