ІНСТИТУТ СОЦІОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ — н.-д. установа в складі Національної академії наук України. Ств. 1990. Розташов. у Києві. Здійснює дослідження фундаментальних і прикладних проблем соціології, теоретикометодологічних засад соціологічної науки, а також проводить аналіз соціально-політ., соціально-екон., соціально-психологічних, соціокульт., етносоціальних процесів і явищ. Перший імпульс розвиткові соціологічної науки в Україні надав акад. АН УРСР П.Копнін, який наприкінці 1960-х рр. в керованому ним Ін-ті філософії АН УРСР (нині Інститут філософії імені Г.Сковороди НАН України) створив від. методології і техніки соціологічних досліджень. Поступово розширюючись, цей від. 1983 став Від-ням соціології Ін-ту філософії. На базі останнього через 7 років було створено Ін-т соціології. Формування Ін-ту соціології як самостійної наук. установи передбачало, перш за все, визначення гол. напрямів його діяльності. Такими стали дослідження заг. закономірностей і тенденцій
розвитку укр. сусп-ва, змін його соціальної структури, особливостей соціальних відносин та поведінки різних верств укр. нас. в різних сферах життєдіяльності. При цьому за стрижневі було взято проблеми визначення типів сусп-в, механізмів соціальної інтеграції й диференціації, особливостей процесу сучасних глобальних сусп. трансформацій тощо, аналіз яких тією чи іншою мірою дає відповідь на запитання про те, яке сусп-во існує в Україні зараз й яке сусп-во утворюється. Зміст і характер наук. досліджень ін-ту спрямовано насамперед на відтворення в наук. концепціях динамічного образу сучасного укр. соціуму, аналіз особливостей сусп. перетворень, визначення осн. показників, форм і наслідків соціальних змін, що відбуваються в Україні на зламі тисячоліть. Предмет комплексного вивчення становлять процеси, пов’язані із формуванням моделі нових можливостей життя за умов, коли сусп-во й досі перебуває в ситуації ідентифікаційної непевності, що зумовлено, зокрема, руйнацією раніше виробленого соціального образу його і тих координат, у площині яких сусп-во розпізнавало себе й самостверджувалося. Дослідницька практика колективу ін-ту останніх років довела необхідність розвитку сучасних методів і методологій пізнання укр. сусп-ва. Це, зокрема, стосується активнішого застосування методів порівняльно-соціологічного аналізу політ., екон., культ. та ін. систем розвинених країн світу й України, що може посприяти пошукові ефективніших моделей політ. й соціального ладу України. Виникає нагальна потреба в якомога ширшому використанні якісних методів соціологічного аналізу, які були б ефективними за умов, коли методи кількісного стат. аналізу й прямого вимірювання унеможливлюють виявлення реальних показників цілої низки соціальних процесів — таких, як поширення корупції, наркоманії тощо. Актуальним є проведення масштабних, систематичних моніторингових соціологічних опитувань із застосуванням великих виборок як у загальнонац., так і в регіональному розрізах. Упродовж 1994—2004 проведено 11 за-
гальнонац. опитувань, в яких зафіксовано динаміку соціальних показників розвитку України. Необхідні умови для діагностики стану й прогнозованих тенденцій розвитку соціальних процесів в Україні та її регіонах закладають дослідження ін-ту в галузях методології й процедур соціологічного оцінювання соціального самопочуття та ціннісних орієнтацій нас. України, визначення соціально-психологічних чинників стабілізації та інтеграції сучасного укр. сусп-ва, вивчення джерел та специфіки політичної культури укр. народу. Здобув визнання цикл фундаментальних праць ін-ту, присвячених соціально-психологічним наслідкам Чорнобильської катастрофи 1986. І.с. НАН України є координатором відповідного міжнар. проекту. Широке визнання наук. громадськості отримала низка публікацій співробітників ін-ту «Правляча еліта сучасної України», в яких знайшли подальший розвиток існуючі концепції й теорії еліт. Уперше у вітчизн. соціології розроблені методологічні засади, методика та процедура соціальної експертизи нац. та регіональних програм і проектів. У процесі розробки етносоціальної та етнополіт. проблематики досліджено сучасний стан етнічних меншин України, особливості їх функціонування як соціокульт. спільнот. Уточнено й розвинено теор. уявлення про істотні істор., етносоціальні, етнокульт. та етнополіт. аспекти міжетнічних взаємодій в укр. сусп-ві. Методологічні розробки ін-ту дали поштовх до створення ефективної технології ідентифікації громад. думки. Застосування цієї технології дає змогу робити якісні соціальні прогнози майбутньої поведінки людей на підставі аналізу їхніх думок про зміст і засоби розв’язання актуальних сусп. проблем. Важливим результатом праці вчених ін-ту є введення в наук. обіг теор. спадщини укр. науковців, які працювали в царині соціології: М.Драгоманова, М.Грушевського, Б.Кістяківського, В.Липинського та ін. В ін-ті сформовано банк соціологічних даних, який відповідає міжнар. стандартам. Його створення слугує подоланню фрагмен-
тарності існуючих знань про соціальні процеси, які відбуваються в Україні, здійсненню порівняльного аналізу вже накопичених й очікуваних результатів емпіричних соціологічних досліджень. Установа має розвинену мережу професійних інтерв’юерів, що робить можливим репрезентативне нац. опитування представників усіх соціальних верств нас. України. Аналіз проявів глобальних тенденцій у житті укр. сусп-ва дав змогу накреслити оптимальні шляхи залучення людини до сучасних інформаційних технологій та нового соціального ареалу життя. Дослідження сучасних життєвих стратегій у соціальнопросторових і соціально-часових координатах виявило суперечливу картину адаптаційних процесів, до яких залучені різні соціальні групи сусп-ва. На базі ін-ту функціонує Соціологічна асоц. України, яка об’єднує вітчизн. науковців, установи та орг-ції, що працюють у сфері соціології. Ін-т є провідним центром України з підготовки аспірантів і докторантів із різних соціологічних дисциплін. При ін-ті діє Вища шк. соціології, де здійснюється підвищення кваліфікації спеціалістів у галузі теор. і прикладних соціологічних досліджень. Видається наук.теор. ж. «Соціологія: теорія, методи, маркетинг», заснований інтом 1997 (з 1999 виходить також і рос. мовою). В.М. Ворона.
ному ж. ін-ту «L’Europa orientale» («Східна Європа») і мали політ. характер. Велике місце в них посідали питання міжнар. становища України, укр.-польс. та укр.рос. стосунків. Ін-т вводив в обіг італ. історіографії твори укр. наук. думки шляхом їх реферування та публікації спеціальних оглядів. Серед власне укр. видань особлива увага надавалася працям М.Грушевського (про М.Куліша, укр. театр, «Коротка історія України») та Українського соціологічного інституту. За тематичним принципом проводилася бібліографічна робота (зокрема, було підготовлено «Бібліографію української незалежності»). Заходами ін-ту укр. тематика впроваджувалася також у програми наук. конф. та навч. курси ун-тів. Посівши провідне місце в італ. україністиці міжвоєн. періоду, І.С.Є. залучив до своїх досліджень у цій галузі професорів Е. Ло Гатто, А.Джанніні, Л.Сальвіні, Н.Фесту (1-й дир.), співробітників установ Державного центру УНР на еміграції І.Гриненка, М.Єреміїва, Є.Онацького. 1945 ін-т припинив свою діяльність. Літ.: Савченко Ф. «L’Europa orientale…». «Україна», 1925, кн. 3; Sgambati E. L’ucrainistica е la bielorussistica in Italia nel settantennio passato (1920— 1990) e i loro compiti futuri. В кн.: La slavistica in Italia. Roma, 1994. М.М. Варварцев.
джуваних тем, почався пошук ідеологічних ворогів. 1932 після арешту О.Полоцького дир. ін-ту призначено М.Любченка. У верес. цього самого року ін-т увійшов до складу Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінських інститутів під головуванням Л.Величка. Перебування в складі асоц., безпосередньо підпорядкованої ЦК КП(б)У, призвело до відвертої політизації проблематики досліджень. 9 груд. 1933 ін-т припинив своє існування, увійшовши до новоств. Аграрно-екон. інституту. Літ.: Фалькович И.М. К истории советского востоковедения на Украине. «Народы Азии и Африки», 1966, № 4; Циганкова Е.Г. Український науково-дослідний інститут Близького Сходу. «Сходознавство», 1999, № 7—8. Е.Г. Циганкова, Л.Ф. Шепель.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІНСТИТУТ СОЦІОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
