ІНГУЛЬСЬКА КУЛЬТУРА — одна з провідних к-р катакомбної культурно-історичної спільності, що займала зх. ч. її ареалу. Виділена О.Шапошниковою 1978. Істор. центром І.к. було ПівденноБузько-Інгулецьке межиріччя. Звідси вона поширилася на сх. до р. Міус, на пн. — до пд. Київщини — та на зх. — до Молдови, на пд. зх. — до Буджака. Розкопано кілька поселень, збудованих носіями І.к., характерною їх ознакою є овальні житла. Розвідано тимчасові стоянки. Для числен-
Інгульська культура. Кам’яні сокири, оздоблені рельєфним візерунком.
них поховань характерні катакомби з округлою шахтою, бобовидною камерою, випростаним горілиць положенням небіжчика. Померлих супроводять: зброя, знаряддя праці, цінний посуд, речі з бронзи, срібла, іноді з золота. І.к. датується 18—17 ст. до н. е. Г-во носіїв І.к. ґрунтувалося на скотарстві та хліборобстві. Їхнє сусп-во мало складну соціальну ієрархію — виділяється знать (жерці, воїни, правителі), ремісники, які її обслуговували, залежні прошарки. Нас. І.к. очолювало поліетнічне угруповання, яке, імовірно, базувалося на ранній станово-кастовій системі. Гол. осередок цього сусп-ва містився на р. Молочна. В ідеології нас. І.к. простежуються близькосхідно-середземномор. впливи (моделювання черепів померлих, культ стопи, святилища, схожі на зіккурат, знакова система, кераміка). Літ.: Братченко С.Н., Шапошникова О.Г. Катакомбная культурно-историческая общность. В кн.: Археология Украинской ССР, т. 1. К., 1985; Пустовалов С.Ж. О возможности реконструкции сословно-кастовой системы по археологическим материалам. В кн.: Древности Степного Причерноморья и Крыма, вып. 5. Запорожье, 1995. С.Ж. Пустовалов.
Відносно невелика, І.п. займала тер. бл. 9781 км2. Нас., як і в ін. паланках на турец.-татар. прикордонні (Бугогардівській паланці, Кальміуській паланці), не було значним. На тер. І.п., крім згаданих, відомі такі села: Біла Криниця (нині с-ще міськ. типу), Давидів Брід (нині село; обидва Великоолександрівського р-ну), Блакитне (нині село Високопільського р-ну), Осокорівка (нині село Нововоронцовського р-ну; всі Херсон. обл.), Тернівка (нині село Криворізького р-ну Дніпроп. обл.), Ракова. Провідною госп. галуззю І.п. було рибальство в гирлі Інгульця (Інгулецькому лимані) та його притоках. Тут існувало кілька рибних з-дів. Крім цього, козаки І.п. займалися мисливством, бортництвом та збиранням мостового (платні за перевіз через Інгулець та ін. річки). Рільництво не було розвинутим серед курінних козаків, яких мешкало тут 219 осіб. Разом з козаками Бугогардівської паланки тутешні козаки брали активну участь у гайдамацькому русі, надаючи повстанцям притулок і різноманітну допомогу. Нині тер. І.п. належить до Херсон. і частково до Дніпроп. обл. Літ.: Слабченко М.С. Паланкова організація запорозьких Вольностів. В кн.: Праці для виучування історії західно-руського та українського права, вип. 6. К., 1929; Його ж. Те саме. Дніпропетровськ, 2005; Голобуцький В.О. Запорізька Січ в останні часи свого існування. 1734—1775. К., 1965; К., 1967; Дніпропетровськ, 2005; Яворницький Д. Історія запорозьких козаків, т. 1—3. Львів, 1990; К., 1990— 91; Скальковський А. Історія Нової Січі, або Останнього Коша Запорозького. Дніпропетровськ, 1994. Д.С. Вирський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІНГУЛЬСЬКА КУЛЬТУРА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
