ІЛУРАТ (’Йлпэсбфпн) — антич. місто-фортеця в крим. ч. Боспорського царства, що було розташов. за 17 км на пд. зх. від м. Пантікапей (біля сучасного с. Іванівка Ленінського р-ну АР Крим). Згадується Клавдієм Птолемеєм. Збудоване на високому плато, обмеженому з двох боків крутими схилами. Площа — 2,5 га. Місто засноване в серед. 1 ст. н. е. як військ.-землеробський пункт заг. системи оборони. Тер. І. була забудована за єдиним планом, обнесена по периметру мурами та вежами. Брами містилися посередині пд.-сх. та пд.-зх. мурів. Основу плану складали дві гол. широкі вулиці, що перетиналися під прямим кутом, та кілька другорядних вулиць. Археологи виділяють п’ять різновидів житлових будівель залежно від розташування приміщень навкруги мощеного плитами двору. Значну ч. кожної будівлі складало велике приміщення з різними госп. спорудами. На городищі відкрито також кілька вівтарів та святилище. Нас. І. займалося с. госп-вом та різними ремеслами. Місто загинуло в 70-ті рр. 3 ст. внаслідок навали готів. Перший опис городища зробив П.Дюбрюкс. Археол. розкопки провадяться від 1947: В.Гайду-
В.С. Ільницький.
Ілурат. Городище.
450 ІЛЬНИЦЬКИЙ
Ілля Ільф.
іноз. мов низку підручників із всесвітньої, бібл. та церк. історії. Досліджував історію козацтва, Галичини та Австрії, відносини Австрії з Угорщиною. 1876—77 опублікував серію ст. «Життя знаменитих князів, гетьманів, героїв і інших мужів руських» (газ. «Руський Сіон»; див. «Сіон Руський»). На істор. матеріалі 10— 12 ст. створив повість «РогнідаГорислава» (Львів, 1860) та драму «Настася» (Львів, 1872). Склав рукописну зб. укр. нар. пісень. Автор геогр.-природничих та етногр. ст.: «Геологічний чоловік в Європі» (1879), «З різних країн і народів» (1884) та ін. Голова Рус. пед. т-ва (1884—87), чл.-засн. «Просвіти» (див. Просвіти), голова фонду з буд-ва укр. театру. П. у с. Підпечери. Тв.: Стародавній Звенигород. Львів, 1861; Стародавня Теребовля. Львів, 1862; Записки руського путешественника. Львів, 1864; Перегляд південно-руської історії від 1337 до 1450. Львів, 1875; Історія України до часів Петра Великого. Львів, 1886. Літ.: Созанський І. З літературної спадщини Василя Ільницького. «ЗНТШ», 1905, т. 66; Кравець М. Зерна науки і добра. «Жовтень», 1968, № 4; Середяк А. Діячі «Просвіти». В кн.: Нарис історії «Просвіти». Львів— Краків—Париж, 1993; Качкан В. «Заманіфестував себе русином» (українознавство Василя Ільницького). В кн.: Качкан В. Українське народознавство в іменах, ч. 1. К., 1994; Його ж. Ільницький В.С. В кн.: Українська журналістика в іменах, вип. 2. Львів, 1995; Гаврилів Б. Галицьке краєзнавство, ч. 1. Коломия, 1997; Морозюк В.К. Пом’яник. Івано-Франківськ, 2005. Г.П. Герасимова.
ськовий словник» (бл. 40 тис. слів, Берлін, 1939), «Німецький та український летунський словник» (бл. 20 тис. слів, Берлін, 1939). Підготував до друку перекладні військ. словники з чеської та польс. мов, які не побачили світ. Доля архіву невідома. Літ.: Наріжний С. Українська еміграція: Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами, ч. 1. Прага, 1942; Українська Галицька Армія: Матеріали до історії, т. 1—2. Вінніпеґ, 1958—60. Б.З. Якимович.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІЛУРАТ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
