ІДОЛИ, кумири (від грец. еnдщлон — зображення, образ, подоба) — статуетки з каменю, кістки, дерева та глини, що вважаються тими чи ін. групами людей, носіями надприродної сили. Мають звіроподібну або антропоморфну форму. В Давній Русі для позначення дерев’яних або кам’яних зображень божеств, які ставилися на узвишшях або в капищах, вживалося слово «кумири» (воно має праболг. (тюркське) походження). Найдавніші І. русів описані в «Записці» Ібн Фадлана. В «Повісті временних літ», де йдеться про реформу язичниц-
тва часів Володимира Святославича, згадуються дерев’яні І. Перуна, Хорса, Дажбога, Стрибога, Симаргла й Мокоші. На розкопках давніх городищ археологи знайшли чимало стовпоподібних кам’яних І., найвідоміший з них — Збруцький ідол. Літ.: Аничков Е.В. Язычество и Древняя Русь. «Записки ИсторикоФилологического факультета императорского Университета» (СПб.), 1914, ч. 117; Рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси. М., 1987; Русанова И.П., Тимощук Б.А. Языческие святилища древних славян. М., 1993. Т.Л. Вілкул.
черноморье и юго-восточной окраине русских земель. В кн.: Древнейшие государства на территории СССР, 1982 г. М., 1984; Коновалова И.Г. Восточная Европа в сочинении ал-Идриси. М., 1999; Плахонін А. Північно-Західне Причорномор’я в «Нузхат алмуштак» ал-Ідрісі: спроба географічного аналізу історичного джерела. В кн.: Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики [ч. 5]: Історіографічні дослідження в Україні [вип. 10]: Збірки наукових праць на пошану академіка НАНУ Валерія Андрійовича Смолія, ч. 1. К., 2000. А.Г. Плахонін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІДОЛИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
