ІГНАТОВСЬКИЙ Всеволод Макарович (19.04.1881—04.02.1931) — білорус. історик, педагог, держ. та парт. діяч. Акад. Білорус. АН (1928), акад. ВУАН (1929; нині Національна академія наук України). Н. в с. Токарі (нині село Брестської обл., Білорусь). Закінчив Віленське духовне уч-ще (1896), 1896—1902 навч. в Литовській та Могильовській духовних семінаріях; 1902—05 на істор. від-ні Петерб. історико-філол. ін-ту, 1905—06 і 1909—11 — на історико-філол. ф-ті Юр’євського (нині Тартуський) ун-ту. 1906—09 викладав у школах Гродненської та Олонецької губерній, 1911—20 — у школах м. Мінськ (нині столиця Білорусі) та в Мінському вчительському ін-ті (1915—18 працював у м. Ярославль (нині місто в РФ), куди Мінський учительський ін-т був евакуйований у роки Першої світової війни). 1915 організував культ.-освіт. орг-цію «Наш край» (від 1917 — «Малада Бєларусь», лівоесерівського спрямування). 1920 на базі «Маладой Бєларусі» створив Білорус. комуніст. орг-цію, що пізніше влилася до Комуніст. партії (більшовиків) Литви та Білорусі. В лип. 1920 брав участь у підписанні «Декларації про оголошення незалежності Радянської соціалістичної республіки Білорусь». У лип.—груд. 1920 — чл. Військ.-революц. к-ту Білорусі, від серп. 1920 — нарком землеробства Білорус. СРР, від 1921 — нарком освіти. 1924 очолив відділ агітації і пропаганди ЦК Комуніст. партії (більшовиків) Білорусії. У 1920-ті рр. — один із творців і провідників політики білорусизації. Одночасно з лип. 1921 — один з фундаторів та чл. правління Білорус. держ. ун-ту, декан пед. ф-ту цього ун-ту. 1926—28 — дир. Ін-ту білорус. к-ри, а після того, як його було реорганізовано в Білорус. АН обраний першим президентом Білорус. АН (1928). 1929—1931 — перший
дир. Ін-ту істор. наук Білорус. АН. 1930 очолив Каф-ру історії Білорусії Істор.-філол. відділу ВУАН. Автор праць з історії Білорусі, особливу увагу приділяв висвітленню історії польського повстання 1863—1864 на тер. Білорусі. Наприкінці 1930 — поч. 1931 був безпідставно звинувачений у «веденні боротьби проти національної політики партії», зв’язках з контрреволюц. організацією «Союз визволення Білорусі», «націонал-демократичних помилках». Виключений з лав Комуніст. партії (більшовиків) Білорусії та знятий з посади президента Білорус. АН. У груд. 1930 на засіданні комуніст. фракції президії ВУАН також розглядалося питання про виключення І. з дійсних членів ВУАН. Покінчив життя самогубством у м. Мінськ. Реабілітований 1990. Тв.: Гісторыя Беларусі ў 19 і ў пачатку 20 сталецця. Мінск, 1923; Белоруссия: территория, население, экономика. Важнейшие моменты истории. Минск, 1924; Кароткі нарыс гісторыі Беларусі. Мінск, 1926; 1863 год на Беларусі: Нарыс падей. Мінск, 1930. Літ.: Ігнаценка І., Кароль А. Усевалад Ігнатоўскі і яго час. Мінск, 1991; Брыгадзін П.І., Мацяс І.Д. Усевалад Ігнатоўскі: Палітычны дзеяч, вучоны. Мінск, 1998; Історія Національної академії наук України. 1929—1933. Документи і матеріали. К., 1998; Інстытут гісторыі Нацыянальнай акадэміі навук Беларусі: (До 70-годдзя ўтварэння). Мінск, 1999; Національна академія наук України. Персональний склад. 1918—2003. К., 2003. О.В. Юркова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІГНАТОВСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
