ІВАНЧЕНКО (Іванова) Раїса Петрівна (н. 30.11.1934) — історик, письменниця та публіцист. Чл. Спілки письменників УРСР
(1977; від 1991 — Спілка письменників України, від 1994 — Нац. спілка письменників України). Відмінник освіти України (1997), засл. діяч мист-в України (1999). Н. в с. Гуляйполе. Закінчила істор. ф-т (1957) та аспірантуру (1967) Київ. ун-ту. Працювала зав. від. інформації редакції газ. «Молодь України» (черв.—жовт. 1957), у редакції іномовлення Укр. радіо (1957—65). Захистила кандидатську дисертацію на тему: «Місце М.Драгоманова у суспільно-політичному русі Росії та України в другій половині XIX ст.» (1967). За публікації, присвячені М.Драгоманову, в т. ч. повість «Передчуття весни» (1970) та монографію «Михайло Драгоманов у суспільно-політичному русі Росії та України (друга половина XIX ст.)», і роман «Клятва» (обидві — 1971) зазнала критики парт. та рад. кер-ва. 1967—87 — асистент, ст. викл., доц. каф-ри історії України, 1987—93 — доц. каф-ри історії народів Росії Київ. ун-ту. Від 1994 — доц., а від 1996 — проф. каф-ри теорії та історії к-ри України Київ. ін-ту к-ри. Від 1996 — проф. та зав. каф-ри сусп. наук Київ. міжнар. ун-ту. Голова Київ. крайової орг-ції Всеукр. т-ва «Просвіта» ім. Т.Шевченка (1994—96; див. «Просвіта»), благодійного братства св. княгині Ольги при Українській православній церкві Київського патріархату (від 1998). Автор понад 100 наук. праць з укр. історії, в т. ч. присвячених М.Драгоманову, суспільно-політичним рухам 60—90-х рр. 19 ст., а також низки посібників та ін. І. — автор численних прозових і поетичних творів, у т. ч. істор. романів: «Гнів Перуна» (1982), «Золоті стремена» (1984), «Зрада або Як стати володарем» (1988), «Отрута для княгині» (1995) та ін.; збірок повістей і оповідань: «Любити не просто» (1976), «Не розминись із собою» (1980) та ін.; зб. поезій «Наче тисячу літ живу» (1998), «Колесо часу» (2002). Автор циклу радіопередач «З історії української державності» (1993—94, 2001), «Історія без міфів» (2001—03) та ін. За участі І. підготовлено кілька історико-документальних телефільмів: «Драгоманов», «Титан», «Історія Чорноморського флоту» (усі — 1995) та ін.
Лауреат Нац. премії України ім. Т.Шевченка (1996). Нагороджена орденами «За заслуги» 3-го ст. (2004) та св. Великомучениці Варвари (2004). Тв.: М.П. Драгоманов і революційне народництво. «УІЖ», 1966, № 9; М.І. Костомаров у суспільно-політичному русі. Там само, 1967, № 5; О.І. Герцен і М.П. Драгоманов (До 100-річчя від дня смерті О.І. Герцена). Там само, 1970, № 1; Михайло Драгоманов у суспільно-політичному русі Росії та України (II половина XIX ст.). К., 1971; Прокламації революційної демократії 60-х років ХIХ ст. «УІЖ», 1976, № 7; До питання про становлення співдружності демократичних сил народів Росії в 60-х роках ХIХ ст. «УІЖ», 1977, № 1; Украинско-польские революционные связи конца 50-х — начала 60-х годов ХIХ века. «Вопросы истории», 1979, № 3; Роль М.І. Пирогова у суспільнополітичному русі на Україні в 60-х роках ХIХ ст. «УІЖ», 1983, № 12; П.В. Павлов у суспільно-політичному русі на Україні в 60-х рр. ХIХ ст. Там само, 1984, № 11; Иван Франко и Михаил Драгоманов. В кн.: Іван Франко і світова культура, кн. 2. К., 1990; Раби Києва не мовчали… К., 1991; Україна від Кия до Кравчука: Короткий нарис історії української державності. К., 1992; Київська Русь: початки української держави. К., 1995; Історія без міфів: Бесіди з історії української державності. К., 1996; 2004; Громадівський рух 60-х років XIX ст. на Україні. К., 1999 [у співавт.]; Суспільно-політичний рух в 60-х рр. XIX ст. в Україні: до проблеми становлення ідеології. К., 2000 [у співавт.]; Українська державність в 20—90-х рр.: Навчальний посібник. К., 2000; Княгиня Ольга: на перехресті історичних доль. К., 2002; Християнство та українське державотворення. «Вітчизна», 2003, № 11/12; Олена Пчілка: дорогою на ешафот. «Вісник Київського міжнародного університету»: (літературні студії). К., 2004; Переяслав: велич і драма української козацької державності. «Київ», 2004, № 1/2. Літ.: Раїса Іванченко: Біобібліографічний довідник. К., 2003; Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка: минуле й сьогодення (1834—2004 рр.). К., 2004. О.В. Ясь.
традиції укр. мелосу з інтонаціями сучасної естрадної музики. Автор понад 100 пісень. Особливо популярними стали «Я піду в далекі гори», «Червона рута», «Водограй», «Пісня буде поміж нас», «Я — твоє крило», «Два перстені», «Фантазія травневих очей», «Елегія для Марії» (усі — власні слова і музика), «Світ без тебе» (слова В.Бабуха), «Відлуння твоїх кроків» (слова В.Вознюка), «Балада про мальви» (слова Б.Гури), «Расскажи мне, отец» та «Рождение дня» (обидві — слова А.Дементьєва); інструментальні тв.: «Скерцандо» (для віолончелі — соло), «Осіння картина» (для фортепіано), музика до вистави «Прапороносці» (за однойменним романом О.Гончара); «Сюїта-варіація» на теми пісні «Суха верба» тощо. За твори «Червона рута» та «Водограй» був удостоєний звання лауреата всесоюзних телевізійних конкурсів «Пісня-71» та «Пісня-72». 1974 співачка С.Ротару стала лауреатом міжнар. конкурсу естрадної пісні в Сопоті (Польща), де виконала пісню «Водограй». Лауреат Всесоюзного оглядуконкурсу молодих композиторів у Москві (1978), респ. комсомольської премії ім. М.Островського (1989, посмертно) та Держ. премії України ім. Т.Шевченка (1994, посмертно). Загинув у Брюховицькому лісі під м. Львів. Тв. І. виконували вокальноінструментальні ансамблі «Смерічка», «Червона рута», естрадні співаки С.Ротару, Н.Яремчук, В.Зінкевич. 1989 започатковано Всеукр. фестиваль «Червона рута», 1993 — Всеукр. конкурс ім. В.Івасюка. Тв.: Пісні. К., 1983; Моя пісня. К., 1988. Літ.: Ротару С. Весняний парус рідної пісні. В кн.: Івасюк В. Пісні. К., 1983; Івасюк М. Монолог перед обличчям сина. Чернівці, 1999; Марусик Т. Володимир Івасюк в культурно-мистецькому житті України. В кн.: Четвертий Міжнародний конгрес україністів. Одеса, 26—29 серп. 1999 р. Доповіді та повідомлення. Історія, ч. 2. ХХ століття. Одеса—К.—Львів, 1999; Володимир Івасюк. Життя — як пісня. Спогади та есе. Чернівці, 2003; Пісня буде поміж нас: Бібліографічний покажчик: До 55-річчя від дня народження українського композитора Володимира Івасюка. Чернівці, 2004. Т.В. Марусик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІВАНЧЕНКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
