ІВАНОВ Микола Іудович (03.08 (22.07).1851—27.01.1919) — рос. воєначальник, генерал від артилерії (1908), генерал-ад’ютант (1907). Н. в сім’ї солдата надстрокової служби. Закінчив 2-гу Петерб. військ. г-зію та Михайлівське артилер. уч-ще (1869). Брав участь у російсько-турецькій війні 1877—1878. Від 1884 служив в артилер. частинах, 1890—99 командував артилерією у фортеці Кронштадт (нині місто в РФ, підпорядковане С.-Петерб. міськраді). Вважався одним із кращих знавців артилер. справи в рос. армії. Під час російськояпонської війни 1904—1905 командував корпусом. Під його кервом були придушені кронштадтські повстання 1905 та 1906. Від 6 листоп. 1906 — тимчасовий кронштадтський генерал-губернатор, 1907—08 — гол. нач. Кронштадта. Від груд. 1908 — команд. військами Київського військового округу. В роки Першої світової війни — головнокоманд. Південно-Західним фронтом, який вів бої на укр. землях. Після успішної Галицької битви 1914 і виходу військ фронту до Карпатських гір весною 1915 австро-нім. війська в р-ні Горлиці (нині м. Горліце, Польща) завдали росіянам нищівного удару (див. Горлицька битва 1915) і змусили їх залишити Галичину. 1915 Пд.Зх. фронт практично не досяг якихось перемог на фронті, але І. зумів організувати нагородження імп. Миколи II єдиним за час війни орденом — св. Георгія 4-го класу за перебування в прифронтовій зоні під м. Ровно (нині м. Рівне). 12 квіт. (30 берез.) 1916 І. на посаді головнокоманд. фронтом замінив ген. від кавалерії О.Брусилов. І. перебував у свиті імп. Миколи II й був одним із найвідданіших йому генералів. 12 берез. (27 лют.) 1917, коли в Петрограді (нині м. Санкт-Петербург) розпочалися революц. виступи (див. Лютнева революція 1917), цар призначив І. головнокоманд. Петрогр. військ. округом «з надзвичайними повноваженнями і з підпорядкуванням йому всіх міністрів». Генерал з виділеними йому військами мав придушити повстання. В ніч з 14 на 15 (з 1 на 2) берез. 1917 Микола II
наказав І. тимчасово не провадити ніяких дій, а війська повернути на фронт. Після зречення від престолу імп. Миколи II І. приїхав до Києва, де 31(18) берез. 1917 був заарештований і доставлений у Петроград. Невдовзі його звільнили і він виїхав у м. Новочеркаськ (нині місто Ростовської обл., РФ). Від 7 листоп. 1918 командував білогвард. Особливою Пд. армією (бл. 20 тис. осіб), ств. за ініціативою ген.лейтенанта П.Краснова для наступу на Царицин (нині м. Волгоград, РФ). І. не відзначився бойовими успіхами в Білому русі. Через два місяці помер від тифу. Літ.: Португальский Р.М. и др. Первая мировая война в жизнеописаниях русских военачальников. М., 1994; Залесский К.А. Первая мировая война. Биографический энциклопедический словарь. М., 2000. В.М. Волковинський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Іванов Микола Іудович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
