ЗНАЧКО-ЯВОРСЬКИЙ Мельхіседек (світські ім’я та по батькові — Матвій Карпович; бл. 1716, за ін. даними, 1720 —14(02). 06.1809) — церк. діяч, архімандрит. Н. в м. Лубни в родині лубен. сотника Карпа Значка, який 1766 здобув офіц. свідоцтво про належність до шляхетського роду Яворських. Початкову освіту от-
римав удома. До 1738 закінчив повний курс Київ. акад. (див. Києво-Могилянська академія). 1738 вступив до Мотронинського Свято-Троїцького монастиря на Київщині: 1745 прийняв чернечий постриг, був трапезним і намісником, протягом 1753—68 — ігуменом. Від 1761 — управитель правосл. монастирів і церков у Правобережній Україні, які підпорядковувалися Переяслав. єпархії. Негативно ставився до Берестейської церковної унії 1596. Обстоював інтереси правосл. церкви (див. Православ’я) на Правобереж. Україні. Виявив неабиякі організаторські здібності та надзвичайну енергію в обороні правосл. віри супроти наступу унійного духовенства в 50—60-х рр. 18 ст. Налагодив сталі зв’язки з правосл. осередками в Лівобережній Україні, з єпископом Мстиславським, Оршанським і Могильовським Георгієм (Кониським). 1765 мав кілька аудієнцій в імп. Катерини II. Цариця видала рескрипт від 8 верес. 1765 рос. послові у Варшаві М.В. Репніну, який зобов’язував останнього домогтися від польс. властей припинення реліг. утисків православних на Правобережжі, зокрема на Київщині та Брацлавщині. 1766 під час візиту до польс. короля Станіслава-Августа Понятовського просив від нього привілею, який гарантував права православних. Здобув неабияку популярність серед укр. нас. Правобережжя. В лип. 1766 заарештований польс. адміні-
страцією, але звільнений завдяки численним клопотанням родичів, єпископа Переяслав. і Бориспільського Гервасія (Линцевського) та царського уряду. Діяльність З.-Я. справила значний вплив на розгортання Коліївщини. Польс. уряд звинуватив його в підготовці повстання та у зв’язках з М.Залізняком, хоч і не зміг цього довести. На вимогу польс. корони З.-Я. 1768 був призначений настоятелем Переяславського Свято-Михайлівського монастиря, йому заборонили з’являтися на Правобережжі. 1771—83 З.-Я. — чл. Київ. духовної консисторії та намісник Софійського монастиря в Києві. З 1774 — ігумен Видубицького Свято-Михайлівського монастиря, а з 1781 — Лубенського Мгарського Спасо-Преображенського монастиря. 1783 возведений у сан архімандрита. Пізніше — настоятель Глухівського Петропавлівського монастиря та чл. Новгород-Сіверської духовної консисторії. Припускають, що постать З.Я. була прообразом благочинного в поемі Т.Шевченка «Гайдамаки», коли йшлося про події перед початком нар. повстання 1768. Тв.: Описание староства и протопопии Чигиринской, благочестивых церквей, к епархии Переяславской издревле принадлежащих. «Киевские епархиальные ведомости», 1861, № 15; 1862, № 4, 10; Донесение игумена Мотренинского монастыря Мельхиседека Гервасию, епископу Переяславскому и Бориспольскому, с просьбой отпустить его в Петербург для исходотайствования, при посредстве Св. Синода, подтверждения от польского короля прав и привелегий Мотренинского монастыря (30 апреля 1765 г.). «Вестник Западной России», 1865, № 1; Письмо игумена Мотренинского Мельхиседека к Гервасию, епископу Переяславскому и Бориспольскому, писанное из Санкт-Петербурга, с известиями по начатому там Мельхиседеком делу о защите духовенства и народа украинского от гонений за веру со стороны поляков и униатов. (24 августа 1765 г.). Там само; Письмо игумена Мотренинского Мельхиседека к Гервасию, епископу Переяславскому и Бориспольскому, с известием об успехах его поездки в Варшаву по делу об исходотайствовании православному украинскому народу привелегий на свободное исповедание веры и проч. (15 февраля 1766 г.). Там само; Реестр обид, причиненных поляками и униатами православному украинскому духовенству и народу, представленный польскому
королю Станиславу-Августу Понятовскому игуменом Мотренинским Мельхиседеком [Значко-Яворским] (январь 1766 г.). Там само; Два донесения игумена Мотренинского монастыря Мельхиседека [Значко-Яворского] Гервасию [Линцевскому, епископу] Переяславскому (1766). Там само, т. 2, № 4; Челобитная игумена Мотренинского монастыря Мельхиседека, поданная на высочайшее императрицы Екатерины II имя Гервасию епископу, об арестовании его униатами, разграблении его имущества, содержании в тюрьме в м. Грудку и проч. с прошением защиты и удовлетворения (12 янв. 1767). Там само, т. 1, № 2. Літ.: Лебединцев Ф.Г. Архимандрит Мельхиседек Значко-Яворский. К., 1861; А.Б. Материалы для истории духовных правлений в Киевской епархии. «Киевские епархиальные ведомости», 1864, № 6; Лебединцев Ф. Архимандрит Мельхиседек ЗначкоЯворский: 1759—1771 гг. «Архив ЮгоЗападной России», 1864, т. 2, ч. 1; Донесение вице-игумена Садофа переяславскому епископу Гервасию [Линцевскому] о поручении игумену Мотронинского монастыря Мельхиседеку [Значко-Яворскому] хлопотать по делам сего монастыря (5 мая 1765 г.). «Вестник Западной России», 1865, № 1; Аристов Г. Мельхиседек ЗначкоЯворский или страдания за народность и веру во второй половине XVIII в. К., 1873; Яновский И.П. Архимандрит Мельхиседек Значко-Яворский, защитник православия и народности малороссийской Украины прошлого столетия, в борьбе с унией и полонизацией края. «Полтавские епархиальные ведомости», 1885, № 22—23; Васильев М. Предания о Лебединском монастыре и селе Лебедине. «Киевская старина», 1887, № 4; Пархоменко В.А. Был ли игумен Значко-Яворский организатором украинского восстания 1768 года? Там само; Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 2. К., 1910; Пархоменко В.А. Мельхиседек Значко-Яворский: к 100-летию со дня смерти. «Русская старина», 1910, № 6; Широцкий К.В. Архимандрит Мельхиседек Значко-Яворский. «Православная Подолия», 1910, № 32; Павловский И.Ф. Полтавцы. Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители: Опыт краткого биографического словаря Полтавской губернии с половины XVIII в. Полтава, 1914; Гуслистий К. Коліївщина. К., 1947; Кудрик В. Мельхиседек ЗначкоЯворський. Вінніпег, Манітоба, 1957; Serczyk W. Melchisedek Znaczko-Jaworski i klasztor motreninski przed wybuchem Koliszczyzny. «Studia historyczne», 1968, N 3; Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви, т. 3. К., 1998; Києво-Могилянська академія в іменах XVII—XVIII ст.: Енциклопедичне видання. К., 2001. О.В. Ясь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗНАЧКО-ЯВОРСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
