ЗМІЇВ (1976—90 — Готвальд) — місто Харківської області, райцентр. Розташов. на правому березі р. Сіверський Донець (прит. Дону) при впадінні в нього р. Мож, за 42 км від Харкова. Залізнична станція. Нас. 16,5 тис. осіб (2004). Перші письмові згадки про З. припадають на 12 ст. у зв’язку з походом новгород-сіверського кн. Ігоря Святославича проти половців. Під час монголо-татарської навали місто було зруйноване. В документах 16 та поч. 17 ст. згадуються Зміївський сторожовий пост, «Зміїве городище» та «Зміїв курган». Після розгрому задніпровськими козаками на чолі з Кіндратом Сулимою (див. Сулими) крим. татар (1640) на березі р. Мож було засновано фортецю, яка невдовзі мала 7 великих чавунних гармат. 1669—1765 З. — сотенне м-ко Харківського полку. Козаки З. брали участь в антикріпосницькому повстанні під проводом С.Разіна та в Булавінському повстанні 1707—1709. 1764—65 у р-ні З. діяли гайдамацькі загони. Від 1797 — повітове місто, центр Зміївського пов. Слобідсько-Української губернії, від 1835 — Харківської губернії. Від 1923 — райцентр Харківської округи (від 1932 — Харків.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗМІЇВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
