ЗІНЬКІВСЬКИЙ ПОЛК — козац. військ. й адм.-тер. одиниця в Лівобережній Україні 2-ї пол. 17 ст. Ств. 1662(1661) під час гетьманства І.Брюховецького на тер. ліквідованого Гадяцького староства (див. Староство). Полкове місто — Зіньків. Сотенні м-ка: Бірки (Бурки, Бурків; нині село), Опішня (нині с-ще міськ. типу; обидва Зіньківського р-ну), Веприк (нині село), м. Гадяч, Лютенька і Рашівка (обидва нині села; всі Гадяцького р-ну), Комишня (нині с-ще міськ. типу Миргород. р-ну), Котельва, Ковалівка (нині село Шишацького р-ну; всі Полтав. обл.); Грунь та Куземин (обидва села Охтирського р-ну Сум. обл.). З.п. очолювали полковники Василь Шиман (Шиманський, Шиманенко, 1662—63), Григорій Василевич (1665), Микита Безпалий (1666), Семен Остренко (Остренський, 1666—68), Іван Дуб’яга (1668), Яків Тищенко (1670—72). 1671 (1672) З.п. розформовано, більша ч. його тер. увійшла до Гадяцького полку, решту приєднано до Полтавського полку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗІНЬКІВСЬКИЙ ПОЛК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
