ЗЕМСЬКІ ШКОЛИ — загальноосвіт. навч.-виховні заклади в Російській імперії, які засновувалися земствами. Надавали початкову освіту сільс. дітям. Виникли в 60-х рр. 19 ст. у зв’язку із запровадженням земської реформи 1864. Були одно- та двокласними. Перші З.ш. створювалися на базі нар. уч-щ (див. Народні школи), відкритих у попередні роки сел. громадами. Згодом почали утримуватися земствами. Завдяки цьому мережа З.ш. в Україні
352 ЗЕМСЬКОГО
невпинно зростала: 1877 було 1403 шк., 1898 — 3687, 1914 — 7082. Земства, забезпечуючи школи матеріально, не мали права втручатися в навч.-виховний процес. У З.ш. навчали Закону Божого, читання, писання та арифметиці. Вчителі цих шкіл були краще забезпечені фінансо-
Сільська земська школа у Лохвицькому повіті Полтавської губернії. Фото кінця 19 ст. Сільська земська школа у Лубенському повіті Полтавської губернії. Фото кінця 19 ст.
во й мали більшу свободу у викладанні порівняно з учителями міністерських шкіл та парафіяльних шкіл, могли застосовувати нові прогресивні підручники («Родное слово» і «Детский мир» К.Ушинського, «Букварь для южнорусских народных школ» В.Добровольського, «Азбука» і книги для читання Л.Толстого, «Наш друг» М.Корфа тощо). В З.ш. активно використовувалися наочні посібники, викладалися елементарні відомості з природознавства, географії, історії. В деяких діяли б-ки. Окремі земства вимагали ведення навчання рідною мовою та видання укр. підручників. З.ш. зробили вагомий внесок у розвиток нар. освіти. Літ.: Борисенко В.Й. Боротьба демократичних сил за народну освіту на Україні в 60—90-х роках ХIХ ст. К., 1980; Гуз А.М. Культурно-освітня діяльність земських установ в Україні (1864—1914 рр.). К., 1997. Т.І. Лазанська.
представників дворянства, духовенства, купецтва та ін. верств нас. Рос. д-ви про прийняття рос. царем Олексієм Михайловичем під свою зверхність гетьмана Б.Хмельницького з Військом Запорозьким, а також оголошення війни польс. королю Яну ІІ Казимиру Ваза й Речі Посполитій. Перше засідання собору, скликане для обговорення звернення Б.Хмельницького і Війська Запороз. з проханням про допомогу в боротьбі з польс. королем, відбулося 4 черв. (25 трав.) 1653. На ньому учасники висловилися за надання допомоги Україні, однак остаточне вирішення питання було відкладено до повернення в Москву посольства на чолі з кн. Б.Репніним-Оболенським, відправленого до Польщі з метою дипломатичного тиску на уряд Яна II Казимира Ваза та примушення його до встановлення миру з Військом Запороз. на основі Зборівського договору Криму з Польщею 1649. Після провалу цієї дипломатичної місії було знову скликано собор і 11(01) жовт. у Грановитій палаті Моск. Кремля проведено його заключне засідання за участю царя, патріарха Никона, митрополитів крутицького Сильвестра і сербського Михаїла, архімандритів та ігуменів монастирів, бояр, думних бояр, стольників, «дворян московських» і «дворян з міст», «детей боярских», купців, тяглих людей і голів стрілецьких приказів. За-
сідання було врочистим. Після зачитування урядової доповіді про «неправди» польс. короля і пани-ради, а також про «чолобитну государю в підданство» від Б.Хмельницького і Війська Запороз. спочатку свою позицію висловили бояри, а після цього було заслухано представників ін. «чинів» (у соборному акті 1653 не відображена позиція духовенства, представники якого брали участь у зібранні, оскільки духовенство («Освячений собор») висловилося за прийняття Війська Запороз. в підданство царя ще під час Земського собору 1651, і його позиція була відображена в соборному акті 1651). Рішення учасників Земського собору 1653 в підсумку зводилося до двох резолюцій: 1) «против польського короля войну весть» (див. Російсько-польська війна 1654— 1667); 2) гетьмана Б.Хмельницького з Військом Запороз. «з городами их и з землями принять». Своє рішення бояри аргументували положеннями урядової доповіді, де зверталася увага на факти зневаги польс. стороною держ. гідності Рос. д-ви, переслідування православ’я в Речі Посполитій, загрозу переходу правосл. укр. нас. в підданство турец. султана Мегмеда IV чи крим. хана Іслам-Гірея III. Підтримавши рішення про початок війни, делегати від усіх верств нас., що були представлені на соборі, поклали тим самим на відповідні верстви зобов’язання фінансувати пов’язані з війною затрати та безпосередньо брати в ній участь. На Земському соборі було також затверджено склад посольства в Україну (В.Бутурлін, стольник І.Афанасьєв і думний дяк Л.Лопухін), на яке покладалося завдання завершити формальності, пов’язані з оформленням прийняття Війська Запороз. під зверхність рос. царя Олексія Михайловича.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗЕМСЬКІ ШКОЛИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
