ЗЕМСЬКІ УСТАВНІ ГРАМОТИ, земські устави, обласні привілеї — законодавчі акти у Великому князівстві Литовському (ВКЛ) та Короні Польській, якими (до запровадження Литов. статуту 1529; див. Статути Великого князівства Литовського) королі польс. і вел. князі литов. підтверджували давні права тієї або ін. землі й на основі цих прав встановлювали норми її взаємовідносин з центр. держ. владою. Це були автономні статути земель, своєрідні місц.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗЕМСЬКІ УСТАВНІ ГРАМОТИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
