ЗЕМЛЯ, як термін. В історичній науці термін «земля» вживається для означення: а) тер., що безпосередньо залучена до сфери життєдіяльності тієї чи ін. людської спільноти (племені, союзу племен) і ототожнюється із цією спільнотою; б) адм.-тер. або держ. одиниці. Стосовно давніх укр. тер. термін «земля» з уточненням «скіфська» вперше був ужитий Геродотом. У Київській Русі термін «земля» вживався на означення: 1) всієї д-ви (спочатку, однак, цей термін вживався лише щодо Середньої Наддніпрянщини (див. Руська земля) і лише згодом поширився на всю держ. тер. Київ. Русі); 2) місц. племінних утворень (напр., древлянська З.; див. Древляни); 3) земель-князівств (із введенням такого земельного поділу на давніх українських теренах дослідники пов’язують завершення процесу політ. консолідації східнослов’ян. племен навколо Києва). Від 11 ст. землі Київ. Русі почали поділятися на волості. Цей процес дроблення тривав упродовж 12 — поч. 13 ст. — аж до
монголо-татарської навали. Існуюча на Русі територіально-адм. організація виявилася досить стійкою. Навіть уже в роки підвладності укр. теренів Речі Посполитій їх поділ на воєводства не витіснив старого земельного поділу. Після утворення на Русі воєводств Холмщина так і лишилася із титулом «земля» (у складі Руського воєводства). За конституцією 1590, ч. королівщин була виділена в окрему категорію земель. Однак з часом термін «земля» втратив зв’язок із тим чи ін. реальним територіально-соціальним утворенням. Спроби відродити його в реальній адм.-тер. іпостасі належать до часів української революції 1917—1921. В основу розроблюваного Українською Центральною Радою проекту нового районування тер. Української Народної Республіки було покладено ідею М.Грушевського про З. як традиційну для України форму сусп.-територіальної організації. Всього планувалося виділити 30 земель. Назви деяких з них прямо виводилися із назв земель Давньої Русі — Деревська земля, Болохівська земля, Поросся, Поляни або Русь, Сіверщина. Зберігалися істор. назви: Волинь, Поділля, Брацлавщина, Запорожжя тощо. Новий Закон про територіально-адм. поділ УНР був ухвалений 2 берез. 1918 і закріплений у Конституції Української Народної Республіки 1918, прийнятій 29 квіт. Але оскільки день прийняття Конституції виявився останнім днем існування УЦР, новий адм.-тер. поділ тер. УНР на землі лишився на папері. У сучасних дискусіях із приводу реформування адм.-тер. поділу України теж іноді висуваються пропозиції про ліквідацію обласного поділу і введення земельного. Літ.: Рыбаков Б.А. Киевская Русь и русские княжества XI—XII вв. М., 1982; Дністрянський М.С. Кордони України: Територіально-адміністративний устрій. Львів, 1992; Толочко П.П. Київська Русь. К., 1996; Брайчевський М. Вибрані твори. НьюЙорк—К., 1999; Адміністративно-територіальний устрій України: Історія та сучасність. К., 2002. Я.В. Верменич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗЕМЛЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
