ЗБРУЦЬКИЙ ІДОЛ — кам’яна статуя, предмет язичницького (див. Язичництво) культу сх. слов’ян. Знайдена 1848 у Збручі, біля с. Личківці (нині село Гусятинського р-ну Терноп. обл.). Являє собою чотиригранний стовп з вапняку висотою 2,57 м, з витесаним зображенням чотириликої голови, на яку надягнена князівська шапка, тулуба і трьох ярусів, з усіх боків вкритий барельєфною композицією, що відображає міфологічне уявлення про три рівні Всесвіту. У верхньому ярусі розміщені, ймовірно, боги-небожителі: богиня, яка тримає перед собою ріг достатку, богиня з кільцем у руці, бог з конем і мечем-палашем і бог без будь-яких атрибутів. У середньому ярусі, що відповідає наземному світові, зображено постаті чоловіків і жінок, які тримаються за руки. В нижньому ярусі, який символізує підземний світ, з фасаду і з боків представлене чол. божество, що стоїть на колінах і підтримує знизу землю; на задній грані ледве помітне зображення кола з шістьма шпицями — знак нічного, підземного сонця. У давнину ідола було пофарбовано в червоний колір. За Б.Рибаковим, образ, узагальнений композицією З.і., припи-
сують Роду-Святовиду (див. Род). Припускають, що на рубежі 9—10 ст. пам’ятку було зведено на культовому городищі г. Богит (за 5 км від с. Городниця Гусятинського р-ну) й лише в серед. 13 ст. заховано шанувальниками в Збручі, де вона перебувала у вертикальному положенні аж до свого знайдення. Від 1851 З.і. зберігається в Краківському археол. музеї. Копії в натуральну величину експонуються в кількох музеях, у т. ч. — істор. музеях Києва та Москви, у сквері біля Софійської площі в Києві. Літ.: LeЅczyk G. Рwiatowid ZbruczaЅrki. В кн.: Materialy Archeologiczne. Krakоw: Muzeum Arсheologiczne w Krakowie, t. 5. 1964; Русанова И.П., Тимощук Б.А. Збручское святилище (предварительное сообщение). «Советская археология», 1986, № 4; Рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси. М., 1987; Фаминцын А.С. Божества древних славян. СПб., 1995. Ю.Г. Писаренко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗБРУЦЬКИЙ ІДОЛ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
