ЗАРУБ — давньорус. місто на правому березі Дніпра. Не раз згадане в літописі, вперше — під 1096. Протягом 11—13 ст. З. — важливий оборонний пункт Київської землі, що контролював один із найважливіших бродів через Дніпро. Археологи ототожнюють З. із давньорус. городищем 8—13 ст.,
280 ЗАРУБІЖНІ
Зарубинецька культура. Фібули.
сформувалися три гол. регіони З.к. Пам’ятки цієї к-ри відомі також у поріччі Сейму (прит. Десни), Десни (прит. Дніпра), Пд. Бугу. Названа за місцем розташування могильника, відкритого В.Хвойкою 1899 у с. Зарубинці Київ. губ. (згодом село Канівського р-ну Черкас. обл., нині воно знято з облікових даних). Уже виявлено бл. 500 пам’яток, але досліджувалися лише 70 з них — це поселення, могильники, поодинокі знахідки. Городища та с-ща розташов. на відрогах корінних берегів, мисах і заплавах річок. Городища — у Придніпров’ї. В них досліджено залишки валів та частоколів (Пилипенкова Гора, Чаплин). Відкриті трохи заглиблені в землю житла (12—20 м2) з каркасно-плотовими стінами, обмащеними глиною (Середнє Придніпров’я), наземні житла зі стінами каркасно-стовпової конструкції (Верхнє Придніпров’я), зрубні напівземлянки (Полісся). Всередині жител і поза ними містилися численні госп. ями та надвірні вогнища. Могильники — «поля поховань» без зовн. ознак. Небіжчиків спалювали в положенні на боці. Обряд поховання в кожному регіоні мав свої особливості. На Поліссі — ямні поховання із залишками кремації, прикрасами та фібулами і посудом, часто в складі гор-
щика, миски та кухля. На Середньому Придніпров’ї, крім ямних, траплялися також урнові поховання, коли залишки кремації вміщували в глиняну посудину, на Верхньому Придніпров’ї — ямні поховання із залишками кремації й поховального вогнища та з мискою. З.к. є однією з к-р латенського кола (див. Латенські пам’ятки). Впливів цивілізації кельтів (у поховальному обряді, прикрасах, насамперед у фібулах, типах знарядь праці, столовому посуді) вона зазнала опосередковано — від ясторфських племен, а також від безпосередніх контактів із носіями латенсько-іллірійських к-р під час освоєння бастарнами Нижнього Подунав’я, в походах яких брали участь і вихідці із зарубинецького Придніпров’я. Госп-во було комплексним і базувалося на землеробстві та скотарстві, мисливстві й рибальстві, домашньому вир-ві (виготовлення ліпного посуду, прядіння, ткацтво) тощо. Існували поодинокі пункти з вир-ва та обробляння заліза (див. Лютіж). За етнічними ознаками нас. З.к., як вважають деякі вчені, належало до предків слов’ян. Літ.: Кухаренко Ю.В. Зарубинецкая культура. М., 1964; Максимов Е.В. Среднее Поднепровье на рубеже нашей эры. К., 1972; Пачкова С.П. Господарство східнослов’янських племен на рубежі н. е. К., 1974. С.П. Пачкова.
зокрема, югослави М.Енгер, О.Перш, Н.Чиплич, П.Шокич, угорці Ш.Нограді, Д.Уста, Й.Фабрі, Ф.Хідвегі, П.Корніш, румуни М.Михайлеску, Г.Лазар, А.Тома, Г.Мартинеску, німці-антифашисти Г.Симон, С.Шваленберг. Одними з перших у партизан. загонах в Україні почали битися іспанські антифашисти. В р-ні Харкова відразу після відступу військ Червоної армії (див. Радянська армія) перейшли до суто партизан. методів боротьби іспанські мінери М.Чико, М.Бельда, Х.-М.Флорес, Х.Ройо, де ла Торе, Х.Каньяс, Ф.Гульон, Х.Отеро та ін. Літ.: Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941—1945 рр., т. 3. К., 1969; Міжнародна солідарність у боротьбі проти фашизму 1933—1945. К., 1970; Серна Роке М. Испанцы в Великой Отечественной войне. М., 1986; Антифашистская солидарность в годы второй мировой войны. 1939—1945. К., 1987. В.І. Клоков.
Зарубинецька культура. Посуд з могильника. Пирогово. 2—1 ст. до н. е.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗАРУБ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
