ЗАПОРОЗЬКІ КОЗАКИ — див. Козацтво. ЗАПОРОЗЬКО-КРИМСЬКА УГОДА 1668 — угода між Військом Запорозьким та Кримським ханством про військ. взаємодопомогу. Підписана 5 верес. (26 серп.) 1668 у м. Бахчисарай запороз. писарем П.Суховієнком (Суховієм) та крим. ханом Аділ-Гіреєм. Згідно зі статтями угоди запорожці зобов’язалися не нападати на татар. володіння. Зі свого боку хан надавав військову допомогу січовикам у їхній боротьбі проти гетьмана П.Дорошенка. В ході переговорів Аділ-Гірей запропонував П.Суховієнкові стати гетьманом України під протекторатом Кримського ханства, а також надав йому дублікат власної печатки. Після підписання угоди П.Суховієнко вернувся на Січ. Там у присутності ханських послів козаки обрали його гетьманом. Угода протидіяла спробам П.Дорошенка консолідувати тогочасне укр. сусп-во й об’єднати Лівобережну Україну та Правобережну Україну в єдину гетьманську державу. Літ.: Смолій В.А., Степанков В.С. Українська національна революція XVII ст. (1648—1676 рр.). В кн.: Україна крізь віки, т. 7. К., 1999; Чухліб Т.В. Гетьман П.Суховієнко (Суховій) у союзі з Кримським ханством проти Польщі і Росії. В кн.: Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку, вип. 7. К., 2000. Т.В. Чухліб.
на Шагін-Гірея, який з військом ішов походом на Білгородську орду. Зберігся текст договору, викладений польс. мовою в присяжному листі, написаному від імені калги-султана Шагін-Гірея гетьманові М.Дорошенку, осавулам і всьому Війську Запороз. Козаки подали аналогічного листа Шагін-Гірею. Згідно з договором обидві сторони зобов’язувалися, по-перше, не завдавати одна одній ніяких «кривд», «шкод» і «зла», а також застосовувати суворі покарання до порушників миру — підлеглих своїй владі людей. По-друге, в разі збройного нападу на одного з учасників договору інший повинен був надати йому військ. допомогу всіма наявними силами. Правова специфіка договору полягала в тому, що його підписав не хан (Мухаммед-Гірей III), а калга-султан (брат хана — Шагін-Гірей), тому він не був обов’язковим для виконання ханом, і, крім того, його чинність встановлювалася лише на час життя Шагін-Гірея. Неефективність договору виявилася вже восени 1625, коли під час повстання козаків під проводом М.Жмайла польс. коронні війська розгорнули наступ на запорожців, але останні так і не отримали допомоги від свого союзника. Водночас З.-К.д. знаменував якісно новий момент у дипломатичній практиці запорожців. Сам факт його укладення означав визнання Війська Запороз. суб’єктом міждерж. відносин. Цей договір засвідчив також намагання запорожців вибороти політ. автономію від метрополії — Речі Посполитої. Але найголовнішим було те, що договір започаткував практику союзних відносин з Крим. ханством, яка з часом була поглиблена Б.Хмельницьким. Літ.: Голубев С.Т. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники: (Опыт церковно-исторического исследования), т. 1. Приложения. К., 1883; Baranowski B. Polska a tatarsczyzna w latach 1624—1629. єоdп, 1948; Грушевський М. Історія УкраїниРуси, т. 7. К., 1995; Сас П.М. Політична культура українського суспільства (кінець XVI — перша половина XVII ст.). К., 1998. П.М. Сас.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗАПОРОЗЬКІ КОЗАКИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
