ЗАКРЕВСЬКИЙ Микола Васильович (21(09).06.1805—10.08 (29.07).1871) — історик, краєзнавець, етнограф, фольклорист, письменник. Н. в м. Київ у міщанській родині. 1820—24 навч. у Вищій Київ. г-зії. 1824— 25 був пом. губернського архітектора в м. Житомир; 1825—28 працював у Санкт-Петербурзі, згодом вернувся до Києва, де 1828—29 закінчив г-зію. В груд. 1829 вступив на юрид. ф-т Дерптського (нині Тартуський) ун-ту, який змушений був покинути через нестачу засобів до існування. 1831—34 — учитель рос. мови в повітовому уч-щі м. Вейсенштейн (нині м. Пайде, Естонія), 1834—47 — учитель рос. мови, історії та географії губернської г-зії в м. Ревель Естляндської губ. (нині столиця Естонії — м. Таллінн). 1847—49 проживав у Москві; 1849—50 працював наглядачем при пансіоні Рязанської г-зії, від трав. 1850 кілька місяців навч. в рисувальному та ар-
хіт. класах Акад. мист-в у С.-Петербурзі. В трав. того ж року вернувся до Ревеля. 1859 остаточно переїхав до Москви. Працював коректором при друкарні Моск. ун-ту, з 1863 — пом. бібліотекаря Моск. публічного музею. Ще з юних років З. прагнув написати якомога повнішу історію Києва, матеріали до якої збирав з університетських років. 1836 у Ревелі видав першу, невелику за обсягом, кн. «Очерк истории города Киева» (68 с.). 1858 завдяки відомому славістові, проф. Моск. ун-ту, секретареві Т-ва історії та старожитностей російських при Моск. ун-ті й ред. його «Чтений» О.Бодянському (родом з України) опублікував «Лўтопись и описаніе города Кіева». За цей твір його 1859 удостоєно звання дійсного чл. Т-ва
225 ЗАКРЕВСЬКИЙ
М.В. Закревський.
Закревський М. «Лўтопись и описаніе города Кіева». Ч. 2. Москва, 1858. Титульний аркуш і сторінка з планом Києва. 1858.
226 ЗАКРЕВСЬКІ
Г.П. Закревський.
Садиба Закревських у с. Березова Рудка Пирятинського району Полтавської області. Фото початку 21 ст.
історії та старожитностей російських при Моск. ун-ті. 1860— 61 З. опублікував зб. «Старосветский бандуриста» (кн. 1—3). Це було одне з перших укр. фольклорних видань. У ньому вміщено 190 укр. пісень і дум, 3878 прислів’їв, приказок, загадок, а також словник укр. ідіом — 11 127 слів. У вступі автор виступив захисником права свого народу на розвиток рідної мови та літ. Продовжуючи збір матеріалів для доповнення «Летописи…», влітку 1864 здійснив подорож до Києва, де познайомився з протоієреєм Софійського собору, істориком П.Лебединцевим і ректором Київ. ун-ту, істориком права М.Іванишевим. З цього ж року брав участь у роботі Моск. археол. т-ва, голова цього т-ва граф О.Уваров надав кошти на вид. праці З. «Описание Киева» у 2-х ч. (опубл. 1868). У 1-й ч. охарактеризовано геогр. положення, природу, клімат, нас. міста, викладено його історію від найдавніших часів до серед. 19 ст. Особливу цінність становить 2-га ч., в якій автор уперше узагальнив відомості про істор. місцевості Києва, видатні споруди, пам’ятки й пов’язані з ними події. Книга ілюстрована малюнками автора, кресленнями й картами, містить численні додатки. Твір був схвально зустрінутий відомими вченими, зокрема М.Максимовичем і М.Костомаровим, а його автор удостоєний Уваровської премії Імператорської Санкт-Петерб. АН. Згодом «Описание Киева» стало зразком і фактологічною основою (хоча з часом багато його положень було уточнено, а навколо деяких з них і досі точаться суперечки) для підготовки багатьох аналогічних видань. До кінця життя З. продовжував збирати фольклорні матеріали та матеріали з історії Києва, більшість з них, однак, не була опублікована.
П. у м. Москва. Тв.: Описание Киева, т. 1—2. М., 1868. Літ.: Максимович М. Письма о Киеве и воспоминания о Тавриде. СПб., 1871; Эварницкий Д.И. К биографии малороссийского этнографа Н.В. Закревского (1805—1871). «Исторический вестник», 1911, т. 124; Варшавська М., Федорова Л. «До готової колоди добре вогонь підкладати». «Київська старовина», 1997, № 5; Ковалинский В. Юбилей Николая Закревского. «Купола», 2005, № 2. Л.Д. Федорова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Закраєвський Микола Васильович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
