ЗАЙЦЕВ Павло Іванович (23(11). 09.1886—02.09.1965) — громад. та політ. діяч, літературознавець, історик літ. Н. в м. Суми. Закінчив г-зію (1904) в м. Суми та Петерб. ун-т (1913). Викладав рос., польс., лат., грец. мови у вузах СанктПетербурга. Чл. Революційної української партії (1905), Товариства українських поступовців та ЦК Української партії соціалістів-федералістів (1917). Дир. департаменту заг. справ Мін-ва освіти Української Народної Республіки (1918). Редагував час. «Наше минуле» (1918—19), першу
кн. «Записок історично-філологічного відділу ВУАН» (1919). Від 1919 — на еміграції. Чл. Ради УНР в Тарнові (нині м. Тарнув, Польща), секретар дипломатичної місії УНР (1921). Співробітник Українського наукового інституту у Варшаві. Викладав укр. мову та історію мови у Варшавському ун-ті (1921—39). Голова комісії шевченкознавства при філол. секції Наукового товариства імені Шевченка (з 1931). За редакцією З. Укр. наук. ін-т у Варшаві видав 13 з 16 запланованих томів тв. Т.Шевченка (1934—39). Автор праць з шевченкознавства, історії укр. літ. та сусп.-політ. думки 19 ст. Дир. Ін-ту шевченкознавства Української вільної академії наук (з 1948). Декан філос. ф-ту Українського вільного університету (від 1963). Чл. ради Укр. нац.демократ. союзу (від 1963). П. у м. Мюнхен (ФРН). Тв.: Русские поэмы Т.Г. Шевченко. «Вестник Харьковского историкофилологического общества», 1913, вып. 3; Оксана: перше кохання Шевченка. К., 1918; Байки Левка Боровиковського. «Записки історично-філологічного відділу УАН», 1919, кн. 1; Тарас Шевченко: Короткий нарис життя. К., 1920; Наш довг перед Шевченком. «Стара Україна», 1925, № 3/4; Життя Тараса Шевченка. Львів, 1929 (перевид. — Париж—Нью-Йорк— Мюнхен, 1955; К., 1994; Х., 1994); Два останні автопортрети Шевченка. «Сьогочасне і минуле», 1939, № 3/4; Перше кохання Шевченка. К., 1994. Літ.: W.M. Pavlo Zaytsev: (obituary). «The Annals of the Ukrainian Aca-
demy of Arts and Sciences in the United States», 1964/68, vol. 11, N 1/2; Полонська-Василенко Н. Професор Павло Іванович Зайцев (1886—1965). Український вільний університет. «Наукові записки: Філософічний факультет», Мюнхен, 1965/66, № 8; Міяковський В. П.І. Зайцев (спогади і спостереження). В кн.: Міяковський В. Недруковане й забуте: Громадські рухи XIX сторіччя. Новітня українська література, т. 1. Нью-Йорк, 1984; Стрельський Г.В. П.І. Зайцев — один з корифеїв шевченкознавства. В кн.: Міжнародна наукова конференція, присвячена 183-річчю від дня народження Т.Г. Шевченка та 150-річчю від дня заснування Кирило-Мефодіївського товариства: Тези доповідей і повідомлень. К., 1997. О.В. Ясь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Зайцев Павло Іванович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
