ЗАГОРОВСЬКИЙ МОНАСТИР РІЗДВА БОГОРОДИЦІ — чол. монастир, що існував у с. Старий Загорів (нині село Локачинського р-ну Волин. обл.). За переказами, діяв з поч. 15 ст. 1492 Олександр Загоровський (див. Загоровські) пожертвував для нього дзвін вагою в 12 пудів 30 фунтів. 1548 протекторами монастиря були городничий і ключник луцький, пізніше маршалок господарський П.Загоровський і його дружина Феодора (уроджена княжна Сангушко, див. Сангушки). Згодом обоє були поховані під вівтарем соборного храму. Монастир спочатку був православним. 1719 монастирське братство разом з ігуменом Лаврентієм (Драгинським) перейшло в унію (див. Берестейська церковна унія 1596). 1839 монастир знову став православним. Тут діяли три храми — Різдва Пресвятої Богородиці, теплий Всіх Святих та Воздвиження Хреста Господнього. У соборному храмі перебувала місцевошанована Загоровська ікона Божої Матері (пошанування якої встановлено 8 верес. за ст. ст.). У монастирі зберігалося 57 старовинних рукописів і 42 стародруки, передані згодом до Волинського єпархіального давньосховища, серед них — острозьке видання творів св. Василія Великого, яке князь В.-К.Острозький, судячи з напису, подарував Г.Отреп’єву та його супутникам-ченцям, з якими той утік із Москви (див. Лжедмитрій І). Літ.: Зверинский В.В. Материал для историко-топографического исследования о православных монастырях в Российской империи, т. 1. СПб., 1890; Денисов Л.И. Православные монастыри Российской империи. М., 1908. С.І. Білокінь.
Василя Петровича (див. В.Загоровський), які енергійно займалися адм., військ. (боротьба проти татарських набігів) та меценатською діяльністю. Були протекторами Загоровського монастиря Різдва Богородиці, Свято-Іллінської церкви в м. Володимир (нині м. Володимир-Волинський), оборонцями православ’я, засновниками шпиталів у Володимирі та с. Суходоли (нині село Володимир-Волинського р-ну Волин. обл.), надавали допомогу освіт. закладам, підтримували контакти з кн. А.Курбським та його культ. гуртком, листувалися з ним. На поч. 17 ст. частина чл. роду З. переходить у католицизм, про що з гіркотою писав М.Смотрицький у своєму «Треносі». З. обіймали важливі адм. посади на Волині впродовж 17 ст.: Андрій — земський підсудок Волинського воєводства 1605—16. Один із З. — Григорій — протонотарій митрополита М.Рогози, згодом, з 1596, — полоцький єпископ, прийняв унію (див. Берестейська церковна унія 1596). Серед представників роду по жін. лінії — Варвара Михайлівна — дружина кн. Івана Дмитровича Курцевича-Булиги (чернече ім’я Ієзекіль, в хіротонії Йосиф; див. Й.Курцевич-Коріятович). Їхній син Максим Курцевич-Булига (р. н. невід. — 1687) був уман. полковником (1664), гетьманом наказним Війська Запорозького (див. М.Булига). Ймовірно, з цього роду походять вихованці Києво-Могилянської академії — Йосиф (чернече ім’я; 1714—77) — ієромонах — та його племінник Ієронім (чернече ім’я; 1741—1804) — ігумен, настоятель Гамаліївського Пустинно-Харлампіївського монастиря та ректор Новгород-Сіверської духовної семінарії (1796—99). Літ.: Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). К., 1993; Грушевський М. Історія України-Руси, т. 6. К., 1995. Ю.А. Мицик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗАГОРОВСЬКИЙ МОНАСТИР РІЗДВА БОГОРОДИЦІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
