ЖУПА — 1) назва родів і племен у пд. слов’ян за доби раннього середньовіччя. Здогадно, термін «жупа» запозичений слов’янами
в Аварському каганаті (див. Авари); 2) назва південнослов’ян. адм.-тер. одиниць. На чолі Ж. стояв жупан, який здійснював усю повноту влади. Його помічник — піджупан — виконував адм.-госп. функції; 3) назва угор. адм.-тер. одиниці — комітату. В Закарпатській Україні, захопленій угорцями, перші Ж. виникли ще на поч. 13 ст. (Уж — центр Ужгород; Берег — центр Берегове; Угоча — центр Севлюш, нині м. Виноградів). Крім названих, українці в Угорщині проживали ще в жупах Спиш, Земплин, Шариш, Мараморош. Ж. проіснували до новітніх часів: у Хорватії — до 1918, в Угорщині — до 1919, Чехословаччині — до 1928; 4) назва копальні солі та солеварні в середньовічній Польщі. Соляними жупами управляли жупники, які виконували адм., суд. та госп. функції. Вони призначалися королем як урядовці або отримували Ж. соляні в оренду. Надходження коштів від соляних Ж. були одним із найважливіших джерел прибутків короля. Відомі Ж. соляні: краківські — Величка, Бохня, які й досі є діючими підпр-вами, та рус. (укр.) — в околицях міст Перемишль (нині м. Пшемисль, Польща), Стара Сіль, Дрогобич і Долина. Ю.І. Макар.
Активний діяч укр. громади Відня, опікувався укр. втікачами з Польщі та Боснії. Автор багатьох наук. розвідок: Проблеми діагностики і лікування туберкульозу (1985), Ядерна катастрофа в Чорнобилі та її наслідки (1986). Нагороджений Президентом Австрії грамотою «Заслужений лікар Австрії» (1984), Світовим конгресом вільних українців — медаллю св. Володимира. П. у м. Відень. Літ.: Жупник Олександр (1930— 1993). «Лікарський збірник». Львів— Чикаго, 2003, т. 12. І.І. Винниченко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЖУПА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
