ЖОЛКІВ — назва 1603—1944 м. Жовква. ЖОЛОБОВ Віталій Михайлович (н. 18.06.1937) — льотчик-космонавт СРСР, полковник-інженер, Герой Рад. Союзу (1976). Чл. Міжнар. асоц. косміч. польотів, Міжнар. авіац. федерації, Міжнар. асоц. поліцейських. Н. в с. Збур’ївка (нині село Голопристанського р-ну Херсон. обл.). Закінчив Азерб. ін-т нафти і хімії (1959), Військ.-політ. акад. ім. В.Леніна (1974). У групі космонавтів — з 1963. Разом з Б.Волиновим здійснив політ як бортінженер на косміч. кораблі «Союз-21» (6 лип. — 24 серп. 1976). Після стикування «Союзу-21» з орбітальною ст. «Салют-5» космонавти 49 діб працювали на борту станції. 1981 звільнений у запас із лав Рад. армії з посади командира групи слухачів-космонавтів і інструктора-космонавта з правом
носіння військ. форми. 1982 переїхав до Києва. 1983—87 — заст. ген. дир. наук.-вироб. об-ня «Маяк», депутат Київ. міськ. ради нар. депутатів, 1986 — учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (див. Чорнобильська катастрофа 1986). 1987—91 — нач. аерокосмогеологічної партії у м. Ноябрьськ Тюменської обл. РРФСР. 1991—92 — зав. каф-ри філії Ін-ту підвищення кваліфікації Мін-ва геології Росії. Від 1993 — голова Ради Героїв Рад. Союзу м. Києва. 1993 обраний дійсним чл. Транспортної акад. України. 1994 обраний головою Херсон. обласної ради нар. депутатів. 1995 призначений головою Херсон. обласної держ. адміністрації. 1996—97 — заст. ген. дир. Нац. косміч. агенції. 1999 — голова ради Київ. орг-ції «Слава», 2001 — президент Всеукр. об-ня «Слава». О.В. Янковська.
й Татарії (нині тер. РФ). Від 1945 — у Львові : н.с., згодом — заст. дир. з наук. роботи Держ. музею етнографії та худож. промислу. Досліджував історію укр. образотворчого мист-ва (нар. декоративного мист-ва й арх-ри, живопису 16—18 ст.), історію розвитку нац. худож. освіти. Брав участь у написанні низки колективних праць, зокрема «Історії українського мистецтва» (К., 1967—70, т. 2—4) та «Нарисів з історії українського декоративноприкладного мистецтва» (Львів, 1969). Очолював секцію мист-ва Львів. орг-ції Укр. т-ва охорони пам’яток історії та к-ри. Один з ініціаторів створення львів. Музею нар. арх-ри та побуту. Лауреат Держ. премії УРСР ім. Т.Шевченка (1971) та премії ім. І.Франка Спілки письменників України (1994, посмертно). П. у м. Москва, похований у Львові. Тв.: Визвольна боротьба українського народу в пам’ятках мистецтва XVI—XVIII ст. К., 1958; Художній метал. К., 1972; Художнє лиття на Україні. К., 1973; Український живопис XVII—XVIII ст. К., 1978; Художнє життя на Україні в XVI—XVIII ст. К., 1983; Монументальний живопис на Україні XVII—XVIII століть. К., 1988. Літ.: Кирилюк Є.П., Гошко Ю.Г. Жолтовський Павло Миколайович. «Вісник АН УРСР», 1984, № 7; Данилюк А. Коли в душі — небуденність... До 90-річчя від дня народження П.М. Жолтовського. «Дзвін», 1995, № 1; Лавренюк В. Школа народознавства Павла Жолтовського. «Народна творчість та етнографія», 1997, № 2—3. Н.Г. Ковпаненко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЖОЛКІВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
