ЖИТЕЦЬКИЙ Гнат (Ігнат) Павлович (15.02.1866—08.04.1929) — історик, архівіст і літературознавець. Дійсний чл. Наукового товариства імені Шевченка. Син П.Житецького, двоюрідний небіж І.Житецького. Н. в м. Кам’я-
152 ЖИТЕЦЬКИЙ
П.Г. Житецький.
нець-Подільськ (нині м. Кам’янець-Подільський). Закінчив історико-філол. ф-т Київ. ун-ту (1899). 1898—1903 — ред. від. рос. та укр. історії вид-ва «Просвещение», 1919 — ред. час. «Книжковий вісник», 1890— 1924 — учитель середніх навч. закладів у Санкт-Петербурзі та Києві, 1922—29 — один із засн. і зав. від. рукописів Всенар. б-ки України (нині — НБУВ). Особисто причетний до комплектування українознавчого рукописного фонду цієї б-ки. 1926—28 у зв’язку зі створенням Центр. архіву брав активну участь у роботі Комісії з розподілу рукописного матеріалу між архівами, музеями і б-ками. Ж. — автор праць з історії сусп.-політ. думки України 17—19 ст. та історіографії, археологічних публікацій, літературознавчих розвідок, значну ч. яких присвятив Т.Шевченкові. Вивчав творчість М.Гоголя, О.Пушкіна, М.Костомарова та багатьох ін. укр. і рос. письменників та учених. П. у с. Буча (нині с-ще міськ. типу Ірпінської міськради Київ. обл.). Тв.: Графиня Е.М. Румянцева. К., 1888; Литературная деятельность Иоанна Вишенского. К., 1890; Первый ректор Киевского университета (М.А. Максимович). «Русская школа», 1904, № 10/11; Граматика Мелетія Смотрицького. «Книжний вісник», 1919, № 2; «Київська старина» за часи Ф. Лебединцева. (1882— 1887). «Україна», 1925, № 6; Перші роки «Київської старини» та М.І. Костомаров. «Україна», 1926, № 4; Листування М.С. Лєскова з професором П.О. Терновським. К., 1927; Листування О.М. Лазаревського і М.І. Костомарова. «Україна», 1927, № 4; Київська громада за 60-х років. К., 1928; «За сто літ», 1929, кн. 4; Новий уривок з автобіографії М.І. Костомарова. П’ять листів П.П. Чубинського до М.І. Костомарова. Там само. Літ.: Плачинда В.П. Павло Гнатович Житецький. К., 1987; Українські архівісти: Біобібліографічний довідник, вип. 1. К., 1999. Ю.А. Пінчук.
(1875). Викладав у Глухівському учительському інституті. Відмовившись від переведення до м. Уральськ (нині місто в Казахстані), став студентом мед. ф-ту Київ. ун-ту. Належав до Київ. громади (див. Громади). 1878 за участь у студентських заворушеннях виключений з ун-ту. Під псевд. «Ткаченко» опублікував нелегальну кн. «Мартовское движение студентов Киевского университета 1878 г.». 1879—82 за вироком суду перебував на засланні в Яранську В’ятської губ. (нині місто Кіровської обл., РФ), від трав. 1882 до 1885 — у м. Царев Астраханської губ. (нині село Волгоградської обл., РФ). Служив у Астрахані (нині місто в РФ) в Гол. калмицькому управлінні, описував його істор. архів, брав участь у наук. експедиції; 1885–92 — у казенній палаті м.Владимир (нині місто в РФ); з 1893 — у залізничному відомстві в м. Санкт-Петербург. Від 1908 — на пенсії. Друкувався в «Киевской старине» та ін. вид. Гол. праці Ж. присвячені етнографії астраханських калмиків. Отримав срібну медаль Т-ва любителів природознавства, антропології та етнографії. П. у м. Гатчина (нині місто Ленінградської обл., РФ). Тв.: Смена народностей в Южной России. «Киевская старина», 1883, № 5—6, 8—9, 11; Славянские известия 1890 г. о «Заграничной Руси». Там само, 1891; Астраханские калмыки: Наблюдения и заметки. Астрахань, 1892; Очерки быта астраханских калмыков. М., 1893. Літ.: Мищенко Л.З. З минулого століття. «За сто літ», 1929, № 4; Лотоцький О. Сторінки минулого, т. 2. Варшава, 1933; Травушкин Н. Иродион Житецкий. «Волга», 1984, № 8. Г.П. Герасимова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Житецький Гнат» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
