ЖЕЛЯБУЗЬКИЙ Іван Опанасович (1638 — після 1709) — рос. держ. і військ. діяч, дипломат. У 1-й пол. 1657 в чині ясельничого виконував дипломатичну місію до трансільванського кн. Ракоці Дєрдя II. По дорозі до Трансільванії (істор. обл. на пн. Румунії) влітку 1657 перебував в Україні, збирав тут за дорученням голови Посольського приказу інформацію про стан справ у Війську Запорозькому, а також агітував місц. нас. за обмеження прав гетьмана на користь рос. царя. Зібрані Ж. відомості були використані урядом царя Олексія Михайловича при визначенні нового, більш жорсткого, курсу щодо України. У верес. 1665 Ж. за дорученням царя зустрічав на в’їзді до Москви посольство гетьмана І.Брюховецького. Брав активну участь у рос.-укр. переговорах, за результатами яких було укладено Московські статті 1665. Після завершення переговорів Ж. відправлено послом в Украї-
ну. Невдовзі внаслідок конфлікту з головою Посольського приказу О.Ордіним-Нащокіним він був відкликаний до Москви. 1668 за наказом царя Олексія Михайловича їздив в Україну для втихомирення протимоск. повстання І.Брюховецького. 1674 пожалуваний царем чином стольника, а 1676 — думного дворянина. Після смерті рос. царя Федора Олексійовича (1676—82) приводив гетьмана І.Самойловича і козацьку старшину до присяги на вірність Петру I. 1684 в чині окольничого призначений воєводою до Чернігова. Автор «Записок», які містять цінний матеріал з історії політ. розвитку Рос. д-ви, а також відомості про побут і звичаї укр. народу останньої третини 17 — поч. 18 століття. Літ.: Уссас Б. Желябужский Иван Афанасьевич. В кн.: Русский биографический словарь, т. 7. Пг., 1916; Горобець В.М. Від союзу до інкорпорації: українсько-російські відносини другої половини XVII — першої чверті XVIII ст. К., 1995; Грушевський М.С. Історія України-Руси, т. 9, ч. 2. К., 1997. В.М. Горобець.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЖЕЛЯБУЗЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
