ЖАБОТИНСЬКИЙ Володимир (Зеєв) Євгенович (17.10.1880— 04.08.1940) — єврейс. письменник і публіцист, ідеолог та один із лідерів сіоністського руху (див. Сіонізм). Н. в м. Одеса. 1898— 1901 — закордонний кореспондент газет «Одесский листок», «Одесские новости» (від 1901 — чл. редакції останньої). 1903 переїхав до Санкт-Петербурга, де редагував єврейс. журнали «Еврейская жизнь», «Рассвет». 1905 брав активну участь у створенні «Ліги оборони прав єврейського народу в Росії», а 1906 — у виробленні Гельсінгфорської програми. 1911 заснував в Одесі єврейс. вид-во «Тургеман». На початку Першої світової війни виїхав до Зх. Європи як кореспондент газ. «Русские ведомости» і розгорнув кампанію зі створення єврейс. підрозділів в арміях Антанти; пізніше був офіцером єврейс. легіону в складі брит. армії. 1920 поселився в Єрусалимі й брав активну участь в організації єврейс. загонів самооборони. 1921 уклав угоду з представником укр. уряду М.Славинським про організацію при Армії Української Народної Республіки єврейс. жандармерії для оборони єврейс. нас. від погромів (у разі нового походу Армії УНР на рад. Україну). 1921 Ж. обрано чл. кер-ва Всесвітньої сіоністської орг-ції, однак через рік він вийшов з її складу. 1925 створив Союз сіоністів-ревізіоністів (від 1935 — Нова сіоністська орг-ція). Після приходу до влади в Німеччині нацистів висунув гасло масової евакуації євреїв Європи до Палестини. Під час Другої світової війни виїхав до США, де розпочав переговори про створення єврейс. армії для спільної із зх. країнами боротьби проти нацизму.
Автор численних праць, присвячених проблемам сіонізму: «Критики сіонізму», «Про залізну стіну», «Етика залізної стіни», «Схід», «Круглий стіл з арабами», «Ліві», «Ворог робітників» та ін.; худож. тв., зокрема романів «Самсон Назорей» (1926) та «П’ятеро» (1936). Значну увагу Ж. приділяв і укр. нац. питанню (перш за все у статтях «До питання про націоналізм», «Non multum, sed multa», «Стороннім оком», «Про мови та інше», «Наука з Шевченківського ювілею», «Струве і українське питання»), закликав єврейство рахуватися з вимогами та нац. потребами українців. У полеміці з рос. економістом та філософом П.Струве доводив нац. окремішність українців. Співробітничав з укр. виданнями «Украинский вестник», «Украинская жизнь». П. у м. Нью-Йорк (США). Літ.: Орен И. Владимир (Зеев) Жаботинский. В кн.: Жаботинский В. Избранное. Иерусалим, 1978; Клейнер І. Володимир (Зеев) Жаботинський. (1880—1940). В кн.: Жаботинський В. Вибрані статті з національного питання. К., 1991; Клейнер І. Владімір (Зеев) Жаботинський і українське питання: Вселюдськість у шатах націоналізму. К.—Торонто—Едмонтон, 1995; Спадщина Володимира (Зеева) Жаботинського та процеси державотворення в Україні. К., 1996; Дзюба І. Владімір Жаботинський як прихильник української справи. В кн.: Мала енциклопедія етнодержавознавства. К., 1996. П.М. Бондарчук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЖАБОТИНСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
